Попри вкрай несприятливі обставини, Україна в період Другої світової війни розв’язала одну з найскладніших для себе, а в часовому вимірі - майже тисячолітньої давності, проблему соборності українських земель та здобула міжнародне визнання західних кордонів. Ще на початку німецько-радянської війни проблема західних кордонів України стала предметом гострих дискусій між СРСР і країнами Заходу та, насамперед, емігрантським урядом Польщі у Лондоні. За підтримки Англії і США польський уряд не визнавав об’єднання Західної України з УРСР у 1939р. і виступав за східні кордони Польщі по річці Збруч. Дипломатична боротьба щодо українсько-польського кордону продовжувалася у лютому 1945р. на Ялтинській конференції керівників СРСР, США і Великобританії. Радянській делегації вдалося відстояти етнічний принцип розмежування Польщі та України по лінії Керзона, що був свого часу визнаний країнами Антанти. "Керівники трьох урядів вважають,- зазначалося у постанові Ялтинської конференції,- що східний кордон Польщі повинен пройти по лінії Керзона (спираючись на ріку Буг) з відхиленням від неї у деяких районах у межах від п’яти до восьми кілометрів на користь Польщі". У серпні 1945р. укладено договір між СРСР і Польською республікою про радянсько-польський кордон. Остаточно українсько-польський кордон був визначений у лютому 1951р. за договором між СРСР і Польською республікою про обмін ділянками державних кордонів, за яким до Польщі відійшла частина Дрогобицької області площею 480 км", а до України - частина Люблінського воєводства теж площею 480 км". На завершельному етапі війни була також вирішена доля Закарпаття - української території, яка ще не входила до складу УРСР. Еміграційний уряд Чехословаччини на чолі з Б.Бенешем у Лондоні планував відновити своє панування над краєм й восени 1944р. надіслав туди своїх представників. Однак 1-й з’їзд Народних комітетів Закарпатської України у Мукачеві одностайно прийняв рішення про вихід Закарпаття зі складу Чехословаччини й приєднання його до УРСР. Обрана з’їздом Народна рада на чолі з Іваном Туряницею запропонувала представництву еміграційного уряду покинути край. У червні 1945р. був підписаний радянсько-чехословацький договір, за яким Закарпаття визнавалася складовою частиною України. Возз’єднанням Закарпаття з Україною завершилася багатовікова боротьба українського народу за соборність своїх земель в єдиній державі. 10 лютого 1947р. укладено радянсько-румунський договір, який юридично зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди від 28 червня 1940р., за яким Північна Буковина і Придунайські землі увійшли до УРСР.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Проблема Соборності України» з дисципліни «Новітня історія України»
