В перший тиждень війни військово-політичне керівництво СРСР не усвідомлювало масштабів того, що сталося і його дії не відзначалися оперативністю, послідовністю й продуманістю. А тому основоположні державні заходи, що визначали характер життя й діяльності суспільства у цей час, було вжито із запізненням. Так, директивний лист ЦК ВКП(б) партійним і державним органом прифронтових районів було прийнято лише на 8-й день війни; Державний Комітет Оборони було утворено на 9-й день війни; Й.Сталін, відмовившись 22 червня звернутися до народу, виступив по радіо лише на 12-й день війни, коли німецькі війська вже просунулися в глиб радянської території на 600 км. До того ж воєнний стан було оголошено тільки в європейській частині країни, а створена 23 червня Ставка Головного Командування аж до 10 липня ніким не очолювався. Так трагічно почалася німецько-радянська війна, названа Великою Вітчизняною. Парадокс історичної ситуації, полягав у тому, що система, яка внаслідок численних прорахунків та помилок авторитарної влади поставила країну перед безоднею, мала тепер в умовах найгострішої воєнно-політичної кризи явити - своїми нещадними тоталітарними методами врятувати її від загибелі. Відповідно до директив Державного Комітету Оборони, який зосередив усю повноту влади в СРСР, йшла мобілізація засобів і ресурсів в Україні. 7 липня 1941р. Президія Верховної Ради УРСР, РНК УРСР і ЦК КП(б)У опублікували звернення до українського народу, в якому закликали його дати рішучу відсіч ворожій навалі. Протягом перших трьох місяців війни з областей України до лав армії і флоту мобілізовано 2,5 млн.чоловік. Понад 2 млн. працювали на будівництві оборонних споруд. Одночасно здійснювалася перебудова господарства на воєнний лад. Був збільшений робочий день, відмінялися відпустки, вводилися обовязкові понаднормовані роботи. На виробництво озюроєння і боєприпасів переводилися сотні заводів України. В складних умовах наближення фронту розпочалися жнива на територіях, що ще залишилися під контролем радянських військ. На 10 жовтня на заготівельні пункти 15-ти східних областей України надійшло понад 143 млн.пудів хліба. Складовою частиною перебудови господарства на воєнний лад була евакуація в тилові райони СРСР найціннішого обладнання та іншого майна, а також кваліфікованих фахівців, діячів культури і науки. Великі масштаби воєнних дій, масові удари з повітря, артилерійські обстріли - усе це створювало особливо тяжкі умови для евакуації. Нелюдських зусиль, безсонних ночей коштувала робітникам евакуація підприємств із таких економічних центрів України, як Придніпровський промисловий район, Донецький та Криворізький басейни, а також заводів і фабрик Києва, Харкова, Одеси та інших міст. Сотні тисяч людей демонтували, вантажили і перевозили на величезні відстані те, що здавалося б, будувалося на віки. Усього з України було евакуйовано обладнання понад 550 великих підприємств, 30 тис.тракторів, 125 млн.пудів зерна та іншого продовольства. На схід виїхало понад 3,5 млн.робітників, селян і службовців. На нових місцях вони включалися в роботу на оборонних підприємствах, у сільському господарстві, в установах. Все, що не могло бути вивезено, підлягало зруйнуванню та знищенню. В ході евакуації в деяких місцях знищувалося все без розбору, в тому числі вкрай необхідні для виживання населення на окупованій території. У Донбасі було затоплено майже всі шахти, зруйновано ………………при Дніпрельстані та всі 54 домни. Заміновано і підірвано Успенський Собор Києво-Печерської Лаври., інші унікальні пам’ятки. За даними історика В.Короля, понад 30 тис. підприємств, які не встигли евакуювати, потрапили до рук німців або були знищені. Завдяки неймовірним зусиллям народу було досягнуто головної мети евакуації й відкрилися перспективи швидкого творення потужної воєнно-промислової бази для ведення війни з таким грізним противником, як Німеччина.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Мобілізаційні заходи 1941 року. Евакуація» з дисципліни «Новітня історія України»
