КОНСТАНТИН VII Багрянородний (17 або 18.05.905—09.11.959) — візант. імператор, письменник. Син імп. Лева VI Мудрого (886— 912). 15 трав. 908 був вінчаний як співправитель батька. 914 К. VII одружився з донькою команд. флоту Романа Лакапіна, який наприкінці 915 примусив зятя зробити себе співправителем. Роман I відібрав у юного К. VII кер-во імперією. Лише 16 груд. 944 К. VII зумів усунути Романа й зіслати на Принцеві о-ви (Мармурове м., нині Туреччина). 6 квіт. 945 він зробив своїм співправителем сина Романа. Лише у віці 43 років К. VII зумів стати справжнім імператором. Відсторонений від управління імперією, К. VII заповнював своє дозвілля писанням книжок, наукою, ознайомленням із антич. літ. спадщиною і став одним із найосвіченіших людей свого часу. Він працював над укладанням різних енциклопедичних довідників («Про посольство», «Про феми», «Про доблесть і зло» та ін.), авторство низки яких приписане йому давньою традицією. Гол. його творами є «Про церемонії візантійського двору» і «Про управління імперією».
Ви переглядаєте статтю (реферат): «КОНСТАНТИН VII» з дисципліни «Нарис історії України»
