Українські вищі суспільні верстви, аристократія, увійшовши по втраті своєї держави до складу російського дворянства, не могли діяти інакше, як погоджувати свою вірність російському імператорові зі службою для свого народу. А це не було легке і просте завдання. Великим центром українського відродження був Харків зі своїм університетом, який було відкрито заходами і коштами українського дворянства й купецтва. 1 Історія Києва.- Київ, 1960.-Т. 1.- С 334-347. г Моргун О. На провесні то було // Визвольний шлях.—1963.— Ч. 4.— С 420—428. 3 Петровсьшй Г. Промова в IV Думі, 20 травня 1913 року //Літопис революції.— 1928. - № 1(28).-С. XLI-XLII.
Майже всі літературні видання початку українського відродження фінансували чернігівські поміщики, історик та меценат Василь Тар-новський — старший (1810—1866) та Григорій Галаган (1819—1888). Перший український щоденник у Києві "Рада" виходив головно за гроші українського поміщика Євгена Чикаленка. Так само цілий ряд наукових і культурних інституцій в Україні існувало завдяки щедрим пожертвам українських поміщиків, як наприклад, Микола Терещенко (1820—1903) подарував 2 млн. рублів на Київську політехніку в 1878 р. й на будинок Київського історичного музею в 1899 р. тощо. Барон Федір Штайнгель (1870—1946) був фундатором Волинського археологічно-історичного музею в Городку на Волині. Богдан Ханен-ко (1849—1917) став фундатором Київського музею мистецтва та ін. Фундаторами, мабуть, чи не всіх українських музеїв були поміщики та капіталісти українського роду або із поукраїнщених родів1. У той час як українська інтелігенція та університетська молодь під впливом школи й оточення захоплювалася чужими, часто навіть ворожими українству ідеологіями, жертвувала для них не тільки свою працю і гроші, але навіть і життя, серед спольщеної шляхти Правобережної України продовжувався рух за поворот до українства. Визначним представником цього руху був В'ячсслав Липинський (1882—1931), шляхтич родом з Волині, син поміщика з польського роду. Ще у гімназії Києва він увійшов в українське середовище й почав цікавитися українським рухом та історією України. Закінчивши студії в Кракові й Женеві, Липинський повернувся до свого маєтку в Уманщині та працював над поверненням до українства спо-лонізованої шляхти. Спеціально для неї він написав у 1909 р. польською мовою брошуру "Шляхта на Україні; її участь у житті українського народу". "Обов'язком цеї шляхти,— писав Липинський,— стати разом з пробудженим українським народом до боротьби на користь цього народу, з якого шляхта жила й досі нічим не причинилася до розвитку його культури, нічим не допомогла йому в його боротьбі за своє самозбереження." Під впливом праці Липинського навесні у Києві відбувся таємний з'їзд, який його учасники назвали з'їздом "українців польської культури". На ньому було схвалено підтримати український національний рух, заложити видавництво популярних українських книжок для народу й видавати польською мовою часопис, який мав би пропагувати серед спольщеної шляхти в Україні поворот до рідного народу. Згідно з тим рішенням ще того самого року почав у Києві виходити часопис "Przegla_d Krajowy" (Крайовий огляд). У 1912 р. Липинський випустив свою другу книжку "Z dziejow Ukiainy" ("З історії України"), в якій він описав змагання українського народу за свою державність у часах Хмельницького й Ви- 1 Ідеї і люди визвольних змагань, 1917—1923.— Нью-Йорк, 1968.— С 11-13.
308
309
говського, та роль шляхти у тому процесі. Праця перейнята ідеалом боротьби за самостійну Україну. Свої праці Липинський писав польською мовою, щоб їх читали спольщені шляхтичі в Україні й запізналися зі своїм власним минулим. Липинський був також ініціатором створення поза кордонами Російської імперії 1914 р. (у Львові) шформативно-пщготовчого центру для боротьби за незалежну українську державу —"Союзу Визволення України". Важливу роль у поширенні й поглибленні українського національного руху відіграла, в першу черіу, українська шляхта-дво-рянство. З початком революції 1917 р. значна частина чернігівського дворянства, яке мало також поважні політичні впливи в Російській імперії, виступила на стороні нової української влади.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Шляхта й український рух» з дисципліни «Нарис історії України»
