З кінцем XVIII ст. виникла суспільно-політична течія серед слов'янських народів — панславізм, яка виходила із мовної спорідненості слов'янських мов. Ідеолога панславізму поширювали теорію про особливу ролю слов'янських народів та необхідність їхнього державного об'єднання. А що в XIX ст. єдиною слов'янською державою була могутня Російська імперія — то силою обставин ідеологи панславізму звертали свою увагу на Росію, як об'єднуючу силу. Панславізм знаходив прихильників серед різних слов'янських народів, а в тому й серед українців. Під впливом панславізму були ідеологи "декабристів", а також українського Кирило-Мстодіївсько- 1 Fcldman W. Stronnictwa і programy polityczne w Galicji 1846—1906.— Krakow, 1907. — T.2.— S.167. 2 Ibid. 3 Ibid. — S. 104.
188
189
го Братства. Цю ідеологію використовували російські політики для своїх імперіалістичних цілей. Російський історик і публіцист Михайло Погодін (1800—1875) висунув псевдонаукову теорію про "триєдину спільноту руських племен" (великоруську — московську, білоруську й малоруську, тобто українську), та про єдність "Галицької Руси з Всликоросією". В 1835 та в 1839—40 pp. M. Погодін побував у Галичині, де нав'язав контакт із галицьким істориком Денисом Зубрицьким (1777—1862). Під проводом Зубрицького у Львові створився "гурток прихильників об'єднання з Великою Руссю", до якого ввійшли провідні галицькі діячі, а між ними і брати Іван та Яків Головацькі, останній — колишній член "Руської Трійці". Цей гурт, званий також "Пого-дінською колонією", став ширити теорії Погодіна і приєднав до себе частину з консервативних кругів української інтелігенції під австрійською займанщиною, яка захопилася ідеями панславізму.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Розвиток політичної думки» з дисципліни «Нарис історії України»
