Посилення компартійного контролю над громадськими організаціями
У 30-ті роки було завершено процес одержавлення профспілок. Нормою стало заслуховування звітів голів профкомів на засіданнях партійних комітетів усіх рівнів. Їх постанови містили прямі директивні вказівки, оцінювали діяльність профспілок та профбюро на кшталт: «зобов'язати профком», «суворо попередити профком» та ін. Виборні профспілкові органи формувались відповідно до рознарядок і вказівок партійних комітетів. Запропоновані кандидатури, як правило, на профспілкових зборах ніколи не обговорювалися, їх «обирали» одноголосне. Профспілкові органи ставали «відстійником» і «запасним аеродромом» для працівників, які не впоралися з роботою в партійних, радянських органах або ж «проштрафились» там. Звідси і невисока якість роботи профспілок. Для конкретнішого керівництва і ширшого охоплення контролем (на 1 жовтня 1936 р. профспілки України налічували 3,9 млн осіб) у 1934 р. відбулося розукрупнення профспілок. Для діяльності вищих профспілкових органів були характерні ті ж недоліки, що й для партійних і радянських: порушення строків скликання пленумів ЦК гтворення командно-адміністративної системи в економіці... 307
і обласних рад спілок, відрив керівних органів від профспілкових мас. Під суворим і неослабним контролем Компартії перебував комсомол, який вважався одним з головних засобів впливу на молодь і повинен був слухняно виконувати директиви та постанови партії. Компартія брала на себе формування кадрів комсомольських працівників. Однією з основних вимог партії щодо комсомолу в 30-ті роки було розширення мережі первинних комсомольських організацій як центрів масово-політичної роботи серед молоді. Первинні організації комсомолу створювали на підприємствах за наявності всього лише трьох комсомольців. За 1934—1937 рр. в Україні було створено 10735 нових первинних організацій, на 1 січня 1937 р. їх налічувалося 41123. У 1933—1934 рр. було проведено переоблік і перевірку комсомольських документів, під час яких виключали «чужих» елементів. До керівного ядра комсомолу республіки входили комуністи. Компартійне керівництво надавало великого значення пропагандистським кадрам у мережі комсомольської освіти. Лише у 1934 р. ЦК КП(б)У направив на пропагандистську роботу серед комсомольців 1,5 тис. комуністів, ухваливши рішення щорічно направляти в мережу комсомольської політосвіти не менше 15—20% випускників партійно-пропагандистських вузів. Партія використовувала також комсомол для контролю й активізації роботи господарських органів. Були створені спеціальні загони так званої «легкої кавалерії» — тимчасові громадські молодіжні організації, які контролювали проведення основних сільськогосподарських кампаній, впровадження у виробництво стаханівських методів праці, роботу підприємств торгівлі й комунального господарства. У 1936 р. було вирішено створити комсомольські організації в кожній школі. В найбільших з них вводилися посади організаторів ЦК ВЛКСМУ. За рік до того (1935) були створені загальношкільні піонерські організації, які в Україні об'єднували 226 тис. школярів. Комсомол як офіційний шеф піонерії забезпечував піонерські загони вожатими. Для зміцнення впливу Компартії на селі у 1933 р. були створені політвідділи при МТС (машинотракторних станціях) і радгоспах. Їх начальниками призначали комуністів зі значним партійним стажем. В Україну начальників політвідділів присилали здебільшого з Росії (56%). Очевидно, Москва не дуже сподівалася на твер- 308 Політичні режими на українських землях у 20—30-ті роки XX ст. дість українських комуністів, а також намагалася не допустити небажаної для неї єдності українців з міста і села. Заступниками начальників політвідділів обов'язково були працівники держбезпеки (ОДПУ). Політвідділи повинні були боротися з «підривною діяльністю класове ворожих елементів», зміцнювати партійний актив на селі. Як і на міських підприємствах та в установах, на селі почали створювати поряд з територіальними сільськими партійними осередками колгоспні виробничі осередки, партійно-комсомольські групи, а в колгоспах, де не було комуністів, — групи співчуваючих на чолі з партійними організаціями. Політвідділи здійснювали контроль за керівними і матеріально відповідальними працівниками колгоспів, службовцями МТС та радгоспів. Нагніталася істерія боротьби проти «ворожих елементів». Тільки на Одещині у 1933 р. було «викрито і знешкоджено півтори сотні куркульських груп». Для політичної роботи серед селян Політвідділи видавали 570 газет-багатотиражок. Оскільки Політвідділи були створені після голодомору 1932—1933 рр., очевидно, одним з їх завдань було приглушення його наслідків, придушення можливого невдоволення та виступів, контроль за ситуацією і піднесення безумовно втраченого авторитету Компартії. Через рік після створення (наприкінці 1934 р.) політвідділи при МТС, які, як вважалось, виконали свої завдання, було об'єднано з районними комітетами партії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Посилення компартійного контролю над громадськими організаціями» з дисципліни «Політична історія України»
