Після розвалу СРСР економіка України опи- ЕКОНОМІЧН нилася у кризовому стані: падіння виробництва, квиза інфляція, зниження рівня життя людей. Причини економічної кризи: 1. Стару економічну систему зруйновано, а нову, ринкову, ще не створено. Колишня економічна система була командною, затратною, планово-суб'єктивістською. Вона була нездатна сприяти розподілу товарів капіталів і робочої сили згідно з реальними потребами суспільства. Чітких ознак криза набула з 1992 р. Після вивільнення з-під державного контролю переважної більшості цін і саморозпаду системи державного планового розподілу продукції криза діючих підприємств і непотрібність частини товарів стали відкритими. 2. Розрив господарських зв'язків з Росією та іншими країнами СНД. 80 % торгового обороту України припадало на Росію. Загальносоюзним міністерствам було підпорядковано понад 2 тис. найбільших підприємств України, які після розвалу СРСР
347
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ втратили споживача й фінансування. Промисловість України виробляла не більше 20 % кінцевого продукту. Основна частина її товарної продукції — це напівфабрикати або комплектуючі вироби, які ще необхідно «доводити» до готового продукту. Крім того, розрив зв'язків призвів до ліквідації диспропорції цін, особливо в паливно-енергетичній галузі. Україна, не маючи достатньо нафти й газу, змушена була платити за них світовими цінами. Недостача енергоносіїв стала найболючішим місцем української економіки. Вибуховий перехід до нового цінового рівня не дав змога підприємствам своєчасно накопичити ресурси оборотного капіталу з тим, аби не переривати виробничий процес. Темп падіння обсягу виробництва за 1991 р. склав 4 %, а за 1992-1993 pp. — 35 %. У цілому падіння виробництва в Україні на ЗО % зумовлене розривом економічних зв'язків з республіками СНД. 3. Помилки при проведенні економічної політики. З перших днів незалежності України йшла боротьба за напрям економічної політики: відновлювати фасад старої економічної системи за державним регулюванням чи йти по шляху ринкових реформ. Політична боротьба й значний вплив колишньої комуністичної номенклатури зумовили значні коливання в проведенні економічної політики, її паліативний характер, повільний темп. Ринкові реформи в Україні почалися фактично вимушено, оскільки на цей шлях з 1992 р. стала Росія, а наша республіка тоді була дуже прив'язана до російської економіки. Це було пристосування своєї економіки до ринкової економіки інших країн. Довготривалість кризи зумовлена глибинністю тих протиріч, які утворилися в національній економічній системі. Лібералізація цін в Росії призвела до зростання цін на газ в Україні за 1992 р. в 100 разів, на нафту — у 300 разів. Це призвело до гіперінфляції. У 1992 році інфляція склапа 2100,5 % у 1993 р. -1025,5 %. Таких масштабів інфляції не було тоді в жодній країні світу. Це перша особливість кризи в Україні. У 1992 р. були введені купоно-карбованці багаторазового використання — попередники національної валюти. Україна вийшла з рубльової зони. Характерним для економічної кризи був ступенеподіб-ний рух рівнів цін. Останні в 1992-1994 pp. змінювалися через 2-3 місяці, підвищуючись при цьому щоразу в 2-5 разів. У 1992 р. індекс споживчих цін підвищився в 21, у 1993 — в 103, у 1994 — в 5 раз. Усього за 1991-1994 pp. споживчі ціни в Україні зросли (по відношенню до 1990 р.) в 42022 рази. У період економічної кризи значно знизився рівень життя людей. За 1994 р. реальна зарплата склала лише 33 % від рівня 1990 р. Практично розтанули грошові заощадження лю- 348
Модуль 3. Новітня історія України
дей, які вони збирали роками (залишки в банках у реальному обчисленні скоротились у 10-12 разів). Тривалість життя зменшилась на 4 роки й склала 61,5 років для чоловіків і 71,5 — для жінок. Посилюється процес депопуляції — зменшення чисельності населення внаслідок переважання кількості померлих над народженими. Кожен третій чоловік помирає, не доживши до пенсійного віку. Народжуваність почала знижуватись ще з 1984 p., а смертність зростати з початку 70-х років. Смертність з розрахунку на 1000 чоловік скоротилася з 15,2 у 1996 р. до 14,3 у 1998 р. Дитяча смертність з 14,3 у 1996 р. до 12,8 у 1998 p., що відповідає рівню 1980 р. На 1 січня 2005 р. населення України склало 47,3 млн людей, зменшившись майже на 5 млн з 1989 р. Слабкими елементами соціальної структури є 13 млн пенсіонерів і 1,3 млн людей, які отримують допомогу для дітей. Лише 13 млн осіб виробляють матеріальні блага. Значно поглибилася майнова диференціація суспільства між найбагатшими й значним прошарком незаможних. Доходи 10 % найбагатшої частини відносно 10 % найбіднішої у 12 разів більші (у США цей показник — 5,5). На початок 2004 р. в Україні нараховувалося за офіційними даними 142 мільйонери (у доларовому обчисленні) або 850 у гривневому обчисленні. За рівнем життя Україна знаходиться на 83 місці у світі. Спад виробництва обумовлений усім попереднім шляхом розвитку у складі СРСР. Звідси значна технологічна відстачість, витрато- та енергоємність виробництва. Саме ці об'єктивні причини, а також величезна залежність від зовнішніх джерел енергії спричинили низьку продуктивність підприємств України й конкурентоспроможність їх продукції. Процес реформування економіки відбувається недостатньо активно, окремі позитивні зрушення, нові ефективні виробництва ще не досить відчутно впливають на розвиток економіки та соціальної сфери.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ РЕСПУБЛІКИ» з дисципліни «Історія України»
