До 1926 р. економіку СРСР і України в основному було відбудовано. Логічним стало питання про перспективи її подальшого розвитку. Ця проблема ускладнювалася для керівництва країни тим, що очікуваної більшовиками світової революції не відбулося, країни Заходу оговталися після повоєнної кризи й стабілізували свою економіку. У цих умовах навіть значна кількість керівних діячів Комуністичної партії не вважала можливим будувати нове суспільство без революції на Заході при техніко-економічній відсталості країни. Але Сталін думав інакше. В запеклій внутрішньопартійній боротьбі його точка зору перемогла, і вся країна почала на практиці здійснювати теорію будівництва соціалізму в одній країні — величезний за масштабами багаторічний соціальний експеримент. Вербалізм сталінського варіанту цієї теорії виявлявся в тому, що він базувався на ігноруванні особистої зацікавленості людини, настроях «зрівнялівки», не враховував Фактори техніко-економічної відсталості країни, її певну між народну ізоляцію. Вирішальною ланкою будівництва соціалізму повинна була стати індустріалізація, тобто процес створення великої машин-
271
272
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ної індустрії в усіх галузях економіки. Індустріалізація була об'єктивно необхідною — не можна було базуватись на досягнутому рівні розвитку промисловості. Це було потрібно і для підвищення рівня життя людей, зміцнення обороноздатності, покращення стану культури, загального рівня цивілізованості, тобто сама по собі ідея індустріалізації була вірною. Здійснення індустріалізації мало свої особливості. По-перше, індустріалізацію почали з розвитку важкої промисловості, і цій галузі весь час надавали перевагу. Це пояснювалося партійно-радянським керівництвом перш за все необхідністю зміцнення обороноздатності держави. Легкій промисловості, яка зразу ж давала більшу віддачу, кращий обіг грошей, підвищення рівня життя, надавали другорядного значення. По-друге, індустріалізацію здійснювали форсованим темпом. Висувалося завдання за 10-15 років збудувати соціалізм і наздогнати західні країни за рівнем промислового розвитку. Усе це досягалося за рахунок величезного напруження сил усього народу, збереження низького рівня його життя (особливо селянства). По-третє, індустріалізацію проводили у рамках жорсткого плану, часто нереального й необгрунтованого, і цим вона відрізнялася від індустріалізації на Заході, де цей процес керувався доцільністю, потребами суспільства, хоч і проходив без суворої регламентації. По-четверте, радянська індустріалізація здійснювалась за рахунок лише власних джерел фінансування, і пошук цих джерел був одним з головних завдань політики й предметом внутріпартійної боротьби. Гострота ідейно-політичної боротьби з цих питань обумовлювалась недостачею коштів для одночасного розвитку всіх галузей народного господарства. Результатом дискусій стало рішення, пов'язане з перекачуванням коштів з села в місто для фінансування промисловості. Перша п'ятирічка почалася з жовтня 1928 p., а підготовка І плану в двох варіантах (відправному та опти-ндустріалізації мальному) завершилася тільки навесні 1929 р. У травні XI Всеукраїнський з'їзд Рад схвалив п'ятирічний план для України, який був частиною всесоюзного п'ятирічного плану. Проте зразу ж плани було піддано волюнтаристському «корегуванню» з боку Сталіна. Його мета була в різкому форсуванні індустріалізації та колгоспного будівництва. Установлювались завищені й нереальні плани розвитку економіки: 32 % на рік для всієї промисловості й 46 % для важкої індустрії. Ніяких об'єктивних підстав для таких темпів не
Модуль 3. Новітня історія України
було. У 1931-1933 pp. темпи розвитку індустрії швидко впали з 23,7 % у 1928-1929 pp. до 5 % у 1933 р. Плани першої п'ятирічки, всупереч заяві Сталіна в січні 1933 р. про їх дострокове (за 4 роки й 3 місяці) виконання реалізувати не вдалося, хоча на шляху індустріалізації було досягнуто й значних успіхів. У жовтні 1932 р. було введено до ладу Дніпровську гідроелектростанцію — тоді найбільшу в Європі. У жовтні 1931 р. випустив перший трактор Харківський тракторний завод, а вже наступного року він дав країні 16,8 тис. машин. Проте слід урахувати, що зростання промисловості та економіки у цілому було нерівномірним і характеризувалося посиленням диспропорцій. Однією з причин цього стали масові репресії технічних кадрів. Не відповідав дійсності висновок про дострокове виконання другого п'ятирічного плану. Його результати були знову викривлені. Якщо взяти повний обсяг показників, то рівень їх виконання складає приблизно 70-77 %. Виконання третьої п'ятирічки йшло з великими труднощами. В умовах світової війни, що розпочалася в той час, коли довелося значно збільшити асигнування на оборону, особливо давалися взнаки руйнівні результати сталінського механізму керівництва господарством. Досягнення в промисловості багато в чому були забезпечені перекачуванням коштів, ресурсів з села, його нещадною експлуатацією в лабетах колективізації. Фактично саме село забезпечило індустріалізацію. Напружені плани вимагали інтенсифікації праці робітників. Це досягалось двома шляхами: соціалістичне змагання («ста-ханівський рух») за перевиконання завдань, заснований на ентузіазмі, моральному заохоченні (нагородження орденами тощо) і адміністративний примус. Брак у роботі, запізнення на неї кваліфікувались як шкідництво й переслідувались у кримінальному порядку.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Необхідність індустріалізації та її особливості» з дисципліни «Історія України»
