У результаті громадянської війни українські землі опинилися у складі різних держав. Основна їх частина входила до складу Української СРР (площа 452 тис. км2, населення 25,5 млн чол.). Західна Україна (Східна Галичина, Західна Волинь, частина Полісся) відійшли до Польщі. Тут проживало 8,9 млн чол., у тому числі 5,6 млн українців. Північну Буковину було захоплено Румунією, Закарпаття — Чехословаччиною. Східна частина України, що стала радянською, змогла відтворити свою історичну назву «Україна» і — формально — державність. Ця державність була достатньо умовною, оскільки всі політичні питання вирішувала Москва. Проте наявність державності давала можливість установлювати дипломатичні 220
Модуль 3. Новітня історія України контакти з іншими державами і навіть укладати з ними міжнародні договори. Перший міжнародний документ — мирний договір з Литвою — було підписано 14 лютого 1921 p. A 18 березня того ж року Росія й Україна уклали Ризький мирний договір з Польщею. Протягом 1921 р. УСРР установила дипломатичні відносини з Латвією й Естонією, а в січні 1922 р. — з Туреччиною, що мало істотне економічне значення, оскільки майже половина зовнішньої торгівлі республіки припадала на цю країну. Україну було запрошено для участі в Лозаннській міжнародній конференції, що розглядала питання про статус Чорноморських проток (кінець 1922 — початок 1923 р.) З посиленням нейтралістських тенденцій у політиці Москви зовнішньополітична діяльність уряду УСРР почала згортатися. Закривалися дипломатичні місії в балтійських республіках, а у вересні 1923 р. остаточно перестав існувати апарат Наркомату іноземних справ. Відповідно самостійна зовнішньополітична діяльність України припинилася на багато років. Після закінчення громадянської війни економіка України була в надзвичайно скрутному стані. Загальні збитки народного господарства республіки досягали 10 млрд. золотих карбованців, промислове виробництво скоротилось у дев'ять разів порівняно з 1913 р., а в деяких галузях ще більше. Так, виробництво сталі становило лише 1,7 % довоєнного рівня, машинобудівної промисловості — 4 %. З 57 домен працювала лише одна невелика. У тяжкому стані знаходилося сільське господарство. Посівна площа зернових культур скоротилась порівняно з довоєнною на ЗО %, виробництво технічних культур зменшилося на 75-90 %. Не вистачало основних продуктів і товарів, без яких неможливо було обійтися: хліба, солі, сірників, мила. Крім того, загострилася політична ситуація. Селянин не був зацікавлений у продрозкладці, яка забирала у нього всі надлишки сільськогосподарської продукції. А тому відбувалося зменшення посівних площ і урожайності, бо який сенс вирощувати більше потрібного для прожиття і посіву, якщо все, що зверх Цього, забиралося владою. Незадоволення переростало у збройні виступи проти радянської влади. Економічна криза переплелася з політичною. Потрібна була нова політика, різко відмінна від воєнного комунізму. Така політика почала здійснюватись з березня 1921 р. Контури нової економічної політики були окреслені в проекті постанови ЦК про заміну розкладки на- Тральним податком (лютий 1921 p.), який було
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ надіслано в партійні комітети губерній та національних республік. У ньому пропонувалося до початку посівної кампанії визначити загальну суму податку та середній відсоток обкладання ним посівних площ, щоб селяни завчасно знали, скільки зерна треба буде віддати державі. Після оплати податку селяни могли використовувати залишок урожаю на власний розсуд, у тому числі збувати його «у місцевому господарському обороті» (на місцевих ринках). Цей документ обговорювався на пленумі ЦК КП(б)У 27 лютого 1921 р. за участю всіх секретарів губкомів та голів губвп-конкомів. У результаті було прийнято постанову, яка загалом негативно оцінювала цей проект. Заміна продрозкладки податком у всеросійському масштабі вважалася недоцільною, а для України — неприйнятною. Проте на X з'їзді РКП(6) (березень 1921 р.) перехід до продподатку вже не мав заперечень і згодом надзвичайна сесія ВУ ЦВК прийняла закон про заміну продрозкладки продподатком, а Раднарком УСРР видав декрет про його норми і розмір. НЕП як система нових економічних відносин склався не одразу. Спочатку керівництво більшовицької партії вважало, що в загальнодержавному масштабі замість торгівлі вдасться налагодити обмін промислових товарів на продукти землеробства. Проте згодом довелося відмовитися від цього задуму, й до першого заходу непу (термін уперше вжито в резолюції травневого (1921) пленуму ЦК РКП(б)) додалися інші. Нова економічна політика (неп) являла певну систему заходів в аграрній, промисловій, торговельній, фінансовій сферах. Першим заходом непу була заміна продрозкладки продподатком. Згідно з цим у селян уже не забирали надлишки сільськогосподарської продукції, а встановлювали певну норму їх здачі. Таким чином, реквізиційний принцип у відносинах з селянством, який виключав товарно-грошові відносини, змінювався принципом еквівалентності. Тепер селянин, знаючи обсяг податку, міг планувати своє господарювання, став зацікавлений у розширенні посівних площ і підвищенні урожайності, адже все, що залишалося зверх продподатку, належало йому.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становище на українських землях» з дисципліни «Історія України»
