Проте розгромом військ Денікіна громадянська війна в Україні не закінчилася. Утративши всіляку надію самостійно вирішити питання встановлення своєї влади, Петлюра пішов на вимушений союз з Поль- Щею. У квітні 1920 р. він уклав з поляками політичну та воєнну конвенцію для боротьби проти більшовиків. Польський уряд визнавав Директорію верховною владою в Україні, Директорія Погоджувалася на відновлення кордонів Польщі в межах 1772 р. Це була спроба шляхом тяжких поступок продовжити боротьбу за незалежну Україну в обмежених кордонах, адже до складу Польщі відійшли б Східна Галичина, частина Волині й Поліс-Ся — територія площею понад 100 тис. кмг і з населенням близь-к0 10 млн чол. Права польських землевласників відновлювались у межах самої У HP. Керівництво військами У HP та заліз-
217
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ницями переходило до командування Польщі. Погоджуючись на існування України, необхідність якого вони спочатку заперечували, поляки сподівалися створити між собою та Росією східноукраїнську буферну державу. 6 травня 1920 р. польсько-петлюрівські війська чисельністю 65 тис. чол. поляків і 15 тис. українців оволоділи Києвом. Повернення польських панів, до яких традиційно неприязно ставились українські селяни, остаточно підірвало авторитет Петлюри. Знову ситуація різко змінилася. У червні 1920 р. радянські війська перейшли в контрнаступ. 12 червня Київ було звільнено, 9 липня взято Проскурів (Хмельницький). У серпні — вересні Червона армія спробувала взяти Варшаву, але невдало, оскільки цього разу на захист своєї столиці і незалежності піднявся значний загал польського населення. У березні 1921 р. було укладено мирний договір між РСФРР і Польщею, за яким до Польщі відійшли західноукраїнські землі. У більшовиків в Україні тепер залишався фактично лише один суперник — генерал Врангель, який отаборився в Криму. Врангель намагався використати український повстанський рух проти більшовиків за допомогою декларування «відродження Запорозького козацтва» й визнання прав України на автономне управління на засадах загальноросійської федерації. Проте більшовики діяли рішуче і не залишили Врангелю суттєвих шансів. У серпні 1920 р. було створено самостійний Південний фронт на чолі з М. В. Фрунзе. Більшовики прийняли пропозицію Н. І. Махна про спільні дії проти Врангеля. У листопаді 1920 р. Червона армія прорвалася в Крим, розбивши врангелівські війська. 16 листопада 1920 р. Південний фронт було ліквідовано. Після цього за наказом керівництва більшовиків частини Червоної армії розправилися зі своїми колишніми союзниками — махновцями. У тому ж листопаді 1920 р. Червона армія розгромила війська УНР на Поділлі, які перейшли кордон Польщі, погодившись на інтернування. Так закінчилася громадянська війна в Україні, війна за її незалежність і державність, змагання революції й контрреволюції.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Останні фронти» з дисципліни «Історія України»
