10 червня 1917 р. Центральна Рада видала свій І Універсал, тобто державний документ у формі звернення до населення. У ньому проголошувалась автономія України і підкреслювалося, що Україна не відді ляється від Росії. Порядок і лад в Україні повинні були дати «вибрані вселюдним, рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні українські збори (Сейм)». Це був перший крок до здійснення національно-територіальної автономії України. В Універсалі зазначалось, що склад Центральної Ради буде поповнено представниками інших народів, які живуть в Україні, і це дасть їй змогу стати єдиним найвищим органом революційної демократії краю. Комплектування окремих військових частин лише українцями здійснюватиметься під контролем військового міністра й Генерального штабу. Проблему земельної реформи теж повинні були вирішити Установчі збори. З липня 1917 р. Центральна Рада видала II Універсал, де проголошувалося, що вона не стоїть за відокремлення України від Росії й відкладає вирішення питання про здійснення автономії України до Всеукраїнських установчих зборів. II Універсал був певною поступкою російському Тимчасовому урядові, компромісом, деякою мірою кроком назад порівняно з І Універсалом. Це виявилося в тому, що не визначалася територія, на яку поширювалася влада Центральної Ради, не уточнювалися повноваження Генерального секретаріату, особливо у відносинах із місцевими органами Тимчасового уряду. Проте, проголошення самостійності України в тих умовах було нереальним.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Перші Універсали» з дисципліни «Історія України»
