Улітку 1914 р. почалася Перша світова війна. Вона стала світовою тому, що в ній узяли участь 34 країни фактично з усіх частин світу з населенням 1 млрД (67 від населення земної кулі. Війну вели два угруповання держав: Антанта (Великобританія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія).
Модуль 2. Нова історія України Українські землі посідали важливе місце в планах воюючих країн. Австро-Угорщина претендувала на розширення своїх володінь на Західній Україні (Волинь, Поділля), Німеччина — на інші українські землі. Росія хотіла захопити Галичину. Узагалі саме Галичина стала ареною найжорстокіших та найкровопро-литніших битв на Східному фронті. Трагедія українців полягала в тому, що вони, не маючи власної держави, яка б захищала їх національні інтереси, змушені були воювати за інтереси чужих імперій та ще й убивати один одного. У російській армії налічувалося 3,5 млн українських солдатів, 250 тис. служили в австрійському війську. Усі політичні партії Росії підтримували війну, виступаючи з шовіністичних позицій. Більшість з них пояснювала це необхідністю «оборони вітчизни». Винятком були більшовики, які засуджували цю війну, але виступали за поразку свого уряду (щоб підірвати царизм) і перетворення імперіалістичної війни в громадянську, тобто війну між окремими соціальними групами країни. У Східній Україні лише деякі українські соціал-демократичні організації, зокрема Катеринославська, за участю В. К. Винниченка в 1915 р. почали випускати відозви з гаслами: «Геть війну! Хай живе автономія України!» та вести антивоєнну пропаганду серед робітників. Більшість громадськості Західної України підтримала у війні уряд Австро-Угорщини, вважаючи царську Росію найзапек-лішим ворогом українців. У серпні 1914 р. у Львові було створено Головну Українську Раду, яка об'єднувала прибічників цих настроїв, представників усіх українських партій. Пізніше у Відні було організовано «Союз визволення України» (СВУ), який мав за мету створити самостійну конституційну монархічну державу. У серпні 1914 р. російські війська захопили Східну Галичину й Буковину, де було створено генерал-гу бернаторство на чолі з чорносотенцем графом Г. Бобринським. За його розпорядженням закривались українські школи, книгарні, громадські організації, проводилася примусова русифікація, масова депортація. У свою чергу, контро-угорський уряд звинуватив у своїх невдачах ук-Раїн-ців і почав проти них кампанію терору й репресій. Таким Чином, українці переслідувались як російським, так і контро-Угорським урядами. Безпосередньо в Україні бойові дії вів Південно-Західний Фронт, довжиною 450 км (командуючий спочатку генерал Н. І. Іванов, а з березня 1916 р. — генерал О. О. Брусилов). З кінця 1914 р. по квітень 1915 р. на фронті йшла в основ-
187
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
ному позиційна війна, але потім у результаті сильного удару німецької армії російські війська зазнали поразки й почали відступати. Був залишений Львів, під німецько-австрійську окупацію потрапили Східна Галичина, Північна Буковина, значна частина Волині. У травні 1916р. російські війська почали контрнаступ («бру-силовський прорив»). Фронт австрійських військ було прорвано, вони втратили вбитими й полоненими понад 500 тис. осіб. Російська армія знову зайняла Буковину й Південну Галичину. У кінці 1916 р. знову почалася позиційна війна. У ході війни з добровольців Галичини було сформовано 2-тисячний легіон Українських січових стрільців, а на його основі регулярний полк, який став частиною контро-угорської армії. Він брав участь у боях проти російських військ на різних ділянках фронту в Карпатах і Закарпатті. Січові стрільці відіграли потім важливу роль у наступних подіях в Україні. Вплив війни на економіку Війна негативно вплинула на соціально-економічне становище України. На розвиток промисловості руйнівний вплив справила мобілізація в армію 4 млн осіб. З сіл України до армії мобілізували половину працездатних чоловіків. Більш-менш розвивалися лише контроль галузі промисловості, інші змушені були, як правило, скорочувати виробництво. Значно погіршився стан сільського господарства. На воєнні потреби було забрано багато коней, що утруднювало виконання сільськогосподарських робіт. Скоротилися посівні площі, знизилася врожайність, збір зернових зменшувався на 200 млн. пудів щорічно. Серед селян збільшилася кіль кість безпосівних (16 % усіх господарств) і безкінних (35 %). Знецінилися гроші, зростала інфляція. У 1916 р. ціни на основні предмети споживання зросли в 4--6 разів. Робочий день збільшувався, але реальна зарплата через різке підвищення цін, зменшувалася. Усе це призвело до наростання страйкової боротьби. З 1914 по березень 1917 р. в Україні відбулося біля 380 страйків, у яких взяли участь близько 300 тис. робітників. Посилювався й селянський рух. Селяни виявляли непокору діям місцевих властей, захоплювали поміщицькі володіння, вступали в сутички з поліцією. За роки війни (1914-1917 рр) в Україні відбулося близько 170 селянських виступів, у тому числі на Харківщині — 28. У результаті боїв були знищені сотні населених пунктів, 650 шкіл, більше 500 тис. житлових та господарських будинків. Таким чином, у роки війни криза охопила всі сфери життєдіяльності країни: політичну, соціальну, економічну.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «УКРАЇНА В РОКИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ» з дисципліни «Історія України»
від населення земної кулі. Війну вели два угруповання держав: Антанта (Великобританія, Франція, Росія) і Четверний союз держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія). 