У суспільно-політичному русі на західноукраїнських землях домінуюче становище мали дві течії: москвофільська і народовська. Москвофільство — мовно-літературна, потім суспільно-політична течія, яка об'єднувала частину консервативної інтелігенції та духовенства, зорієнтовану на Москву. Вони розчарувалися в австрійській монархії, яка не дала їм ніяких привілеїв і сподівалися дістати їх від російського уряду. Москвофіли виступали за недоторканність існуючого ладу, не сприймали деякі суттєві аспекти капіталізму, який уже існував у Західній Європі. Вони заперечували право українського народу на самостійний національний розвиток. У своїх виданнях вони використовували так зване язичіє, що було сумішшю 170
Модуль 2. Нова історія України церковнослов'янської, російської й української мов. їх лідером був Д. Зубрицький. Під їх впливом знаходилась низка культурно-освітніх товариств і часописів. Народовці — політична течія ліберального напряму, яка бере початок від Львівського гуртка, заснованого в 1861 р. групою молодих письменників і громадських діячів. Це була українофільська тенденція в суспільно-політичному русі, яка виступала за єдність українських земель, розвиток української літератури та мови. Вони проводили значну культурницьку діяльність ліберального напряму. Лідерами народовців були: В. Шашкевич, В. Барвінський, А. Вахнянин. Значну роль у розвитку самосвідомості українського народу відіграло культурно-освітнє товариство «Просвіта», засноване у 1868 р. народовцями у Львові. Воно видавало твори українських письменників, шкільні підручники, газети, організовувало читальні. До 1912 р. «Просвіта» видала 445 назв книг загальним накладом 3 млн. 115 тис. і нараховувала 77 філій, 2364 бібліотеки. До неї входили 197 тис. осіб. «Просвіта» виділяла стипендії для студентів, вела антиалкогольну й антинікотинову пропаганду. Важливе значення для консолідації наукових сил України мало створення у 1892 р. наукового товариства ім. Т. Г. Шевченка (НТШ), яке фактично стало Українською Академією Наук. Товариство мало три секції: філологічну, історико-філософську, математично-природничо-лікарську, при яких діяли друкарня, книгарня та бібліотечна комісії. НТШ мало й свій музей. Деякий час очолював НТШ видатний історик М. С. Грушевський. До 1914 р. НТШ видало 300 томів наукових праць українською мовою з різних галузей, а найбільше з українознавства. У середині 70-х pp. у Галичині розгортається радикальний революційно-демократичний рух на чолі з /. Франком та М. Павликом. У 1890 р. засновується Русько-українська радикальна партія (РУРП) — перша легальна українська політична партія європейського типу й водночас перша в Європі селянська партія соціальної орієнтації. У програмі — максимум РУРП висували вимогу здобуття політичної, економічної та культурної самостійності українського народу, його державної незалежності та об'єднання земель. У 1895 р. один із лідерів цієї партії Юліан Бачинський опублікував свою працю «Україна irredenta» («Україна уярмлена»), де вперше в історії українського політичного руху показав, що політична самостійність України є необхідною передумовою її економічної та культурної розбудови, взагалі передумовою самої можливості її існування. У другій половині 80-х pp. центр українського політичного руху переміщуєть-
172
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ ся в Східну Галичину («Український П'ємонт»). У 1899 р. були створені Українська національно-демократична партія (УНДП) і Українська соціал-демократична партія (УСДП), ау 1896р. — Католицький русько-народний сбюз.УНДП і УСДП стояли на тих же позиціях, що й РУ РП щодо своєї кінцевої мети. Політична самостійність України стає головним гаслом національного руху в Галичині та на Буковині. З виникненням партій національна ідея з гурткової стає масово-політичною. Малоземелля та безробіття, низький рівень життя, аграрне перенаселення викликали масову еміграцію західноукраїнського населення переважно в Америку. Першими українськими переселенцями до СІЛА в 70-х pp. XIX ст. були закарпатці. На кінець XIX ст. українська громада в США налічувала більше 200 тис. осіб Переселялись також у Канаду, Бразилію, Аргентину. На початок XX ст. в Південній Америці проживало близько 20 тис. українців. Вони засновували тут поселення, ферми, відкривали крамниці, зробивши свій внесок у розвиток цих країн.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суспільно-політичні рухи» з дисципліни «Історія України»
