У 1830-х pp. на Західній Україні достатньо рельєфно почав кристалізуватися національний рух. На його піднесення й активність мали сильний вплив два чинники: 1) польське повстання 1831 р. і заперечення поляками взагалі українського питання в Галичині; 2) вплив українського національного відродження на Лівобережній Україні. Почалася пропаганда української мо.ви, робота над українським словником і вивченням історії свого краю. У червні 1848 р. у Празі було скликано з'їзд представників слов'янських народів Австрійської імперії — Перший слов'янський конгрес. Українське питання обговорювалося на Галицько-руській секції, де більшість мали поляки. Незважаючи на це, польська делегація змушена була погодитися на рівноправність української мови в школах і установах, на окремі гімназії для поляків і українців; викладання в ліцеях і університетах повинне вестися двома мовами, а в сеймі й діловодстві українська мова повинна була зрівнятися з польською, і обидва народи повинні були мати свою гвардію. Це була перша польсько-українська справедлива угода, але у зв'язку з наступом на Прагу австрійських військ Конгрес було розпущено й угода залишилася нереалізованою. На Слов'янському конгресі український народ через своїх представників заявив про свої національні вимоги і ввійшов як рівноправний партнер у родину слов'янських народів. Разом із тим Конгрес показав і розбіжності між самими слов'янськими народами, хоча до цього відносини між ними зайво романтизувалися.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Національний рух» з дисципліни «Історія України»
