Сільське господарство України йшло так званим прусським шляхом, коли поміщицьке землеволодіння залишалось пануючим. Існувало дві системи господарювання: капіталістична (вільнонаймана праця використання техніки й агротехніки); відробіткова, коли селяни, не маючи змоги вижити за рахунок своїх наділів, змушені були орендувати в поміщиків землі й за це відробляти на їхніх землях своїм інвентарем і худобою. Змінювалася структура сільськогосподарських культур, що вирощувались. Перевага надавалась тим, які йшли на експорт (пшениця, ячмінь, тютюн). Україна давала 27 % (740 млн пудів) валового збору хліба Європейської Росії. Урожайність досягла в кінці століття 7,5 ц. з га. Швидко зростала кількість посівів картоплі (основного харчового продукту бідноти): 1870-1900 pp. — утроє й цукрових буряків — у 4,5 рази. У цей час в Україні нараховувалося 2,5 млн. селянських господарств (бідноти — 60 %, середняків — 25 %, куркулів — 15 %). У середньому на бідняцький двір припадало 4 дес землі, середняцький — 8, куркульський — 15.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Сільське господарство» з дисципліни «Історія України»
