Переселенці, враховуючи стан постійної військової небезпеки та козацькі традиції, що вже склалися, створили полково-сотенний устрій Слобожанщини. Усього було 5 полків: Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський, Острогозький (Рибінський). Проте устрій Слобожанщини дещо відрізнявся від устрою Гетьманщини: 1) тут не було єдиного зверхника — гетьмана; 2) полковників обирали довічно; 3) влада полковників була спадковою; 4) у сотнях обирали сотника, який сам добирав собі всю старшину. 128
Модуль 2. Нова історія України Слобідські полки підлягали владі бєлгородського воєводи, який сам затверджував полковників. Московський уряд навмисне не об'єднував слобідські полки воєдино, щоб не допустити їх від'єднання, єдиної опозиції проти Москви. До кожного полковника московські урядовці зверталися окремо, встановлювали їм права та обов'язки. Головним привілеєм було право козацького устрою, а крім нього — свобода від податку з землі, право вільної торгівлі та виробництва горілки. Поселеням виділяли по 10-15 десятин землі на душу і зерно для посіву, спочатку звільняли від податків, потім Гетьман І. Самойлович клопотав, щоб Слобідську Україну з її полками передали в його підпорядкування, але Москві було невигідним таке посилення влади гетьмана, і тому йому відмовили. Спочатку населення Слобожанщини було козацьким і мало військове призначення. Але з часом почала збільшуватися кількість селян і міщан. Близько 1700 р. на Слобожанщині проживало 250 тис, а через 100 років — 1 млн поселенців. Окрім охорони цієї території від нападів татар, московський уряд використовував слобідських козаків у походах проти «своїх» війська гетьманів І. Виговського, П. Орлика. У 1700 р. Петро І видав указ про обов'язкову постійну службу слобідських козаків, що означало певне обмеження автономії Слобідської України. У 1724 р. слобідські козаки ходили на Персію, у 1733 р. — на Польщу, у 1736 р. — на Крим, у 1739 р. — на Молдавію. У 1732 р. було зроблено новий крок до обмеження автономії Слобожанщини. Обмежувалися права слобідських полковників щодо керівництва полками. Скасовувалося право «займанщини», тобто права займати й обробляти вільні землі. У 1748 р. козакам заборонили переходити з одного полку до іншого. Почали формуватися регулярні військові роти на чолі з ротмістрами, які поступово витісняли козацькі полки. Проте протягом XVIII ст. козацька старшина отримала більші маєтки на цій території, поклавши початок великому землеволодінню. Сумський полковник Кондратьев одержав такі величезні «пожалування», що в 1780 р. його родина володіла 120 тис. га землі. Селяни, або «посполиті», були вільними хліборобами и могли, за бажанням, селитися, переселятися по всій території краю, навіть вступати в козаки, але повинні були платити податки. Якщо вони вступали в козацький стан, то могли зайняти вільні військові землі й повинні були нести військо-У службу.
129
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Полковий устрій слобідського козацтва було скасовано в 1765 р. Замість козацьких полків було утворено 5 гусарських, козаків обернено на «військових обивателів» і обтяжено податками. На землях Слобідської України утворена Слобідсько-Ук-раїнська губернія. Слобожанщина втратила залишки своєї автономії і перетворилася на провінцію Російської імперії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Полковий устрій» з дисципліни «Історія України»
