Перебіг війни з Польщею, незважаючи на значні успіхи і перемоги українського війська, все більше переконував Б. Хмельницького й старшину в тому, що самим їм не звільнитися від польського панування. Польща могла б продовжувати війну, великі людські та матеріальні втрати знесилили український народ. Проте припиняти боротьбу він не збирався. І в той же час її продовження один на один з Польщею фактично означало 6 війну на самознищення. Йшлося про існування всього народу. Тому Б. Хмельницький активно шукав сильних союзників. У 1650-1651 pp. велися пере-
107
Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ
говори про можливий перехід «гад руку» турецького султана. Останній навіть оголосив, що Хмельницький є його васалом, але цей проект не здійснився, оскільки турки у справи війни активно не втручалися, «дозволяючи» це робити татарам, які були ненадійним союзником. До того ж значним бар'єром була релігійна несумісність мусульман і християн, давня ворожнеча із-за жорстоких нападів татар на українські землі. Тому Б. Хмельницький вирішив обрати «менше зло», звертаючися з проханням про допомогу до Москви. Московському царству була вигідною така пропозиція, з точки зору його геополітич-них інтересів: вона давала вихід до Чорного моря, ослаблювала давніх суперників — Кримське ханство, Литву та Польщу. 1 жовтня 1653 р. Земський Собор у Москві прийняв рішення, щоб «гетьмана Богдана Хмельницького й все військо Запорозьке з містами й землями взяти під государеву руку». 31 грудня 1653 р. Москва оголосила війну Польщі, а московські посли прибули до Переяслава.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ПЕРЕЯСЛАВСЬКА РАДА 8 СІЧНЯ 1654 Р.» з дисципліни «Історія України»
