Військові перемоги Б. Хмельницького привели до суттєвих І змін у політичному становищі в Україні. На звіль- неній території ліквідовувались органи державної влади Речі Посполитої й почала утворюватись нова політична система, формувалась Українська національна держава. Піднесення національно-визвольного руху, тривала й широкомасштабна війна, необхідність управління безліччю людей, значний розмір звільненої території й міжнародні справи — усе це вимагало створення нового ефективного військово-адміністративного апарату, здатного організувати повсталих і досягти поставленої мети. Зразком для політичного устрою всієї України був устрій Запорозької Січі. Формування української держави відбувалося в умовах війни, тому для виконання державних функцій використовувалась перевірена на практиці військово-адміністративна, полково-сотенна організація козацтва. Правове оформлення українська державність отримала у Зборівському (1649 р.) та Білоцерківському (1651 р.) договорах Б. Хмельницького з Польщею. Українське населення визнавало саме ці органи публічної влади, які були створені Б. Хмельницьким, і сприяло їх діяльності. Уся територія оголошувалася власністю Війська Запорозького. Населення розділялося на декілька станів, що мали своє самоврядування, але всі разом підпорядковувалися гетьман-ському уряду: селяни (виконували господарську повинність, тобто були підданими власника землі, але мали свою управу і свій суд — так званий коп-ний суд); міщани, що розділялися на тих, хто мав магдебурзьке право, а отже, мав свій магістрат і суд, і тих, які не мали (знаходилися під козацькою, тобто державною юрисдикцією); духовенство, що мало власне самоврядування і суд, та шляхта, що здебільшого злилася зі старшинським козацьким прошарком. Влада належала військовому стану — козакам, що в мирний час ставали хліборобами й землевласниками, іноді займалися промислами, тому входили в територіальні одиниці (сотня, полк), кожна з яких мала своє самоврядування й суд, але суворо підпорядковувалася вищому органу. Уся система була виборною: селяни обирали своїх старших і членів копного суду, так само робили міщани й козаки. Духівництво також обиралося, зокрема, священики приходів. Обиралися сотники, полковники і гетьман, 104
Модуль 2. Нова історія України
але генеральна старшина формувалася гетьманом. Посполитий (селянин або міщанин) міг перейти в козаки і навпаки. Адміністративна система складалася з декількох ланок. Центральне місце в системі органів HOBOJ влади посідав гетьман, яким з 1648 р. був Б. Хмельницький. Йому належала вища військова, законодавча, виконавча й судова влада. Найважливіші військово-політичні питання мала розв'язувати військова рада, в якій могло брати участь усе військо. Проте вона збиралася рідко. У зв'язку з тим, що чисельність війська досягла 200 тис. чол., у раді, як правило, брали участь ті військові частини, які знаходилися поряд, — інші полки надсилали своїх представників. Більш дієвим і постійним органом влади була рада генеральної старшини. До неї входили: обозний, 2 осаули, 2 судді, генеральний писар; пізніше — також генеральні хорунжий, бунчужний і підскарбій. Старшинська рада могла складатися лише з генеральної старшини, з генеральної старшини з полковниками, а також з их разом із сотниками. Раду генеральної старшини скликав гетьман перед кожною військовою радою, іза необхідності вирішити складні питання. Уся територія України поділялась на полки, кількість яких залежно від обставин змінювалася (у 1648 р. — 40, у 1649 р. — 16, у 1650 р. — 20). На чолі полку стояв призначений гетьманом або обраний полковою радою полковник. Йому належала вся повнота влади на території полку. Разом з полковником військові й адміністративні функції здійснювала також полкова старшина: полковий писар, обозний, суддя, осаул тощо. Полки ділилися на сотні на чолі з сотником і аналогічною полковій старшиною. У полку могло бути до 20 сотень. Сотні ділились на курені (по 20-30 козаків у кожному) на чолі з курінним отаманом. У містах і селах управління здійснювали отамани, а в тих, що мали магдебурзьке право, — магістри на чолі з війтами, ратуші. Полково-сотенний устрій української держави був унікальним явищем у світовому державному будівництві, притаманним лише Україні. Особливістю його було те, що він здійснював не лише військову владу, а й адміністративну та судову. Другою особливістю була виборність органів влади, значна роль колегіальних установ, чого не було тоді в Європі. Державний лад України того часу був прогресивнішим, ніж в інших країнах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ» з дисципліни «Історія України»
