Дана тема теж вимагає окремого дослідження, хоча має першочергове значення і для церковної, і для загальної історії. Проте дещо з неї вже в літературі висвітлено. Так, дослідники відмічають відсутність чисто місіонерського духовенства в Україні, що свідчить про духовну зрілість української спільноти, яка була здатною відразу перебрати на свої плечі відповідальність за релігійну й церковну місію [9, с. 26]. Русь традиційно не сприймала закордонного місіонерства, а тому місіонери-іноземці в Руси були випадками поодинокими. Відсутність іноземного місіонерства стала причиною того, що в Київській Руси не виник клерикалізм як прояв дії окремої касти духовенства, що у свою чергу призвело до органічного переплетіння духовного стану з народними масами, визначаючи так тип українського священика аж донині. Жива й свідома Русь поводить себе так же й сьогодні.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Підготовка українського духовенства» з дисципліни «Релігійний чинник у геополітичних устремліннях еліт України в добу Середньовіччя»
