ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНОЗНАВСТВА
Українознавство є цілісною системою наукових інтегративних знань про Україну й світове українство як цілісність, як геополітичну реальність, що розвивається в цілісності простору й часу. Сама ж Україна й українознавство є органiчними частками вселюдства (планети Земля, всесвiтньої цивiлiзацiї i культури), тому й українознавство постає важливим складником знань про всесвітнє людське суспільство через призму феномена українства. Поняття Україна охоплює: етнонацію; територію, яку заселяв український етнос в минулому та заселяє українська нація (народ) у даний час; природу, вiдповiдну територiю з її земними, водними, повiтряними ресурсами, особливостями екологiї; мову як унiверсальний феномен буття i свiдомостi етнонацiї; суспiльство й державу в їх генезисi; матерiальну й духовну культуру (релiгiю, фiлософiю, мистецтво, освiту, науку, валеологiю, право, вiйсько, мiжнароднi вiдносини), що розвиваються впродовж багатовiкової історії української етнонацiї та держави; тип людини; отже – світове українство в часо- просторовій еволюції. Поняття українство охоплює: українцiв як свiтовий феномен (в Українi i зарубiжних країнах); етно-нацiональні групи, що: а) займали i займають питомi українськi землi поза теперiшнiми державними кордонами України з найдавнiшого по теперiшнiй часи; б) живуть у понад 70 країнах планети, творять там матерiальну й духовну культуру, але визнають свою етнонацiональну iдентичнiсть, зумовлену єднiстю етнонацiонального генотипу, мови і долi, ментальностi, усвiдомлення iсторичної мiсiї України й українцiв. Предметом українознавчих досліджень є феномен українства, закономірості, досвід і уроки його етно-, націє-, державотворення, матеріального й духовного життя, формування і розвитку етнічної території (України). Фiлософсько-гуманiстичними основами українознавства є визнання: свiт – єдиний, цiлiсний, повний лише у своїй рiзноманiтностi, в тому числі людей (народiв), що складають вселюдство; кожна людина, нація, мова, культура має природне, рівне право на життя й повну самореалiзацiю; тiльки у взаємодiї з iншими людьми кожна людина, кожен народ, його мова, культура можуть виявити всю повноту своєї iндивiдуально-вселюдської сутностi; посягання на природне право кожної людини, нацiї, мови, культури, на їхню самобутнiсть i волю є злочином перед вселюдством; шляхом до повної реалiзацiї сутностi, покликання людини i людства є пiзнання як синтез самопiзнання i самотворчостi. Українознавство – шлях до самопiзнання й самотворення українства, здiйснення ним своєї iсторичної місiї. Воно органiчно поєднує (синтезує) процеси пізнання, виховання й навчання, народної і академічної педагогiки, вiтчизняного i зарубiжного досвiду, органічно переростає в українолюбство та українотворення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «ІСТОРИКО-ТЕОРЕТИЧНІ, МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УКРАЇНОЗНАВСТВА» з дисципліни «Українознавство»
