На рівні народного господарства методи управління мають характер централізованого планування: капіталь них вкладень у ті чи інші галузі, розміщення нових ви робництв, змін у трудових ресурсах. Ці методи доповню ються також підвищенням тарифних ставок та окладів у пріоритетних галузях, різними коефіцієнтами до окладів тих, хто працює у районах з особливими умовами. На регіональному рівні стратегія і тактика управління трудовими переміщеннями формується органами влади за посередництвом госпрозрахункових центрів (чи бюро) із працевлаштування, перенавчання та профорієнтації населення. Під керівництвом місцевої влади ці ор ганізації в сукупності утворюють загальнодержавну служ бу зайнятості. їхнє завдання — підтримка відповідності між кількістю робочих місць у регіонах і наявними тру довими ресурсами. Для узгодження галузевих, міжгалузевих і регіональ них переміщень складаються соціально-економічні пла ни розвитку регіонів.
299 4. Управління трудовою мобільністю
На рівні підприємств управління трудовими пе реміщеннями являє собою систему професійно- кваліфікаційного просування працівників, що охоплює практично всю трудову кар'єру — від приходу на підприємство до виходу на пенсію. Вона охоплює також горизонтальні й вертикальні переміщення, що змінюють одне одного. Ефективною подібна система може бути тільки як складова системи оптимізації трудового проце су, умов праці й побуту, організації та стимулювання праці. У процесі переходу до ринку важливо усвідомити зміни загальної стратегії управління трудовими пе реміщеннями. Тепер її основним напрямом стає форму вання керованої мобільності замість раніше визнаних пріоритетними підвищення стабільності складу працівників і зниження плинності. Реалізація нової стратегії вимагає нових якостей працівника, насамперед адаптивності, тобто готовності до освоєння змін. Потрібна й нова система ціннісних орієнтацій — уміння орієнтуватися в значному діапазоні професій і спеціальностей, можливість їх освоєння, а та кож прагнення до високих заробітків, досягнення успіху. Варто наголосити, що комплекс засобів управління трудовими переміщеннями має спиратися на перетво рення у сфері праці, формування індивідуально-коопера тивного сектора економіки, безперервної професійної освіти, удосконалення пенсійного забезпечення.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Управління трудовою мобільністю» з дисципліни «Соціологія праці»
