Трудові переміщення (мобіль- ність) є однією з форм соціальних переміщень, що являє собою зміну місця док ладання праці і місця працівника в системі суспільного поділу праці. А оскільки місце в суспільній організації праці і характер виконуваної праці — найважливіші оз наки соціального стану працівника, то трудові пе реміщення є основою соціальних переміщень, впливають на зміни соціальної структури суспільства і підкоряють ся її закономірностям. В основу трудової мобільності покладено також зако ни поділу і зміни праці, відтворення робочої сили, зрос тання потреб, а також такі закономірності суспільної і групової свідомості, як норми та цінності, мотиви по ведінки й потреби. Дія законів і закономірностей виявляється, з одного боку, у змінах в суспільному виробництві, вимогах до характеристик працівників, а з другого — в зміні соціаль них умов життя і, відповідно, — структури потреб і мо тивів поведінки працівників. Таким чином, неперервно змінюються як характеристики окремого працівника і
ГЛАВА 10 ТРУДОВА МОБІЛЬНІСТЬ
трудових ресурсів у цілому, так і параметри системи місць застосування праці, що порушує відповідність між працівником і робочим місцем і створює передумови трудових переміщень. Для розуміння сутності трудової мобільності й пра вильної інтерпретації її проявів важливо знати, під впли вом яких чинників виникає і змінюється трудова мобіль ність. Під чинниками трудової мобільності розуміють усі об'єктивні й суб'єктивні обставини, що впливають на пе реміщення, змушують до них чи роблять їх неможливи ми, сприяють чи перешкоджають їм. У соціологічній літературі зазвичай вирізняють такі основні чинники трудової мобільності. Загальні соціально-економічні причини і мотиви. Вони являють собою найбільш очевидну категорію чинників, на яку звертають увагу в першу чергу: • екстремальний мотив (переміщення відбуваються внаслідок або реальної кризи певної сфери зайня тості, або «передбачення» неперспективності робо чих місць самими працівниками); • мотив максимального чи мінімального досягнення і збереження (в одних випадках переміщення відбу ваються тільки заради особливо значних доходів, у других — заради найменшого виграшу, збільшення в заробітку, у третіх — при переміщеннях з нема теріальних причин людей цікавить хоча б збережен ня колишнього рівня оплати праці); • майновий мотив (вирішальне значення має мож ливість або стати власником, або вигідно й без болісно «позбутися» конкретних засобів виробни цтва з метою бажаної зміни зайнятості); • непрямий мотив (формально переміщення відбува ються заради якихось нематеріальних цілей — відповідності роботи спеціальності і кваліфікації, кращих організаційних умов праці, які дають лю дині можливість ефективніше працювати й більше заробляти). Зауважимо, що мотивація трудової мобільності рідко спирається лише на одну спонуку. Найчастіше вона є ре-
