Жорстке стимулювання засноване на примусі людини до витрачання зусиль. Механізмом примусу є орієнтація на деякий ціннісний мінімум, тобто боязнь неотриман ня, недосягнення ціннісного мінімуму, зокрема й оплати праці. Ліберальне стимулювання грунтується в основному на залученні людини до витрачання зусиль. Механізмом за лучення є орієнтація людини на певний ціннісний мак симум, тобто приваблива ймовірність одержання, досяг нення ціннісного максимуму, у тому числі й оплати праці. У єдиному стимуляційному впливі на реальну трудо ву діяльність людей моменти примусу й залучення часто нерозрізненні, одночасні, нерозривні; водночас досить реальними є й такі ситуації, коли домінує або жорстке, або ліберальне стимулювання. Категоризація примусу як жорсткого, а залучення — як ліберального стимулювання грунтується на тому, що боязнь неотримання, недосягнення ціннісного мінімуму
Див.: Дорин А. В. Зкономическая социология. Минск, 1997. С 212 - 234.
15*
є сильнішим фактором впливу на поведінку, ніж приваб лива ймовірність одержання, досягнення ціннісного мак симуму. Людина з різних причин може й не орієнтувати ся на максимальну оплату праці, але мінімальна як життєво необхідний грошовий дохід — це її мета в будь- якому разі. Таким чином, залучення, на відміну від при мусу, надає людині деяку свободу рішення, можливість вибору. Для того щоб розрізняти жорстке й ліберальне стиму лювання у практичній трудовій діяльності людей, можна використовувати цілу сукупність критеріїв. По-перше, оплата за формальні трудові зусилля — оплата за кінцевий результат — оплата за реалізацію ре зультату. За такої послідовності жорсткість стимулюван ня зростає. По-друге, індивідуальна або сукупна форми оплати праці. Більш жорстким стимулюванням для працівника є індивідуальна оплата праці. По-третє, оплата праці з наявністю чи відсутністю компонентів соціального захисту. Наявність соціального захисту послаблює стимуляційний механізм у трудовій діяльності людини, створює ситуацію ліберального сти мулювання. По-четверте, самостійна чи наймана праця. Якщо в першому випадку працівник має можливість вибирати міру активності й винагороди на власний розсуд, то в другому — вони досить жорстко визначаються органі зацією і вимогами роботодавця. Таким чином, мож ливості вибору між ціннісними максимумом і мінімумом для найманого робітника обмежені, оплата праці від нього не залежить. До числа основних належить також актуальне й перс пективне стимулювання. Актуальне стимулювання пов'язане зі значенням оплати праці як джерела повсяк денного існування. Перспективне — спрямоване на задо волення більш глибинних інстинктів власності, багат ства, влади, соціального просування і стабільності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Види стимулів трудової діяльності» з дисципліни «Соціологія праці»
