Економічне, матеріальне стимулювання праці передба чає внесення в процес мотивації вартісних важелів залу чення людей до праці, тобто безпосередній економічний вплив на мотивацію, забезпечення особистої і групової заінтересованості суб'єктів праці в матеріальному заохо ченні. Тут застосовуються як безпосередні (зарплата, премії, доходи від прибутку та ін.), так і опосередковані (ціни, податки, кредити) важелі регуляції трудової по ведінки. У вузькому розумінні стимулювання праці фактично збігається з соціальною регуляцією праці — соціальною мо тивацією трудової поведінки, коли спонукання до діяль ності здійснюється через задоволення різноманітних потреб особистості, соціальної групи чи трудового колек тиву. Як бачимо, подібний вплив пов'язаний з одержанням людиною задоволення від реалізації її цілей, потреб. І во но нерідко спонукає особистість до певної трудової по ведінки сильніше, ніж безпосередній (адміністративний, економічний) вплив. Однак використання соціальних ре гуляторів як стимулів трудової поведінки є, безумовно, досить складним питанням. По-перше, подібні стимули мають опосередкований характер. По-друге, за ор ганізації подібного стимулювання виникає проблема ви окремлення й порівняння, з одного боку, системи сти мулів, з другого боку — системи цілей і потреб, на задо волення яких спрямовуються дані стимули. У разі збігу (тобто якщо використовувані стимули спрямовані на за доволення саме тих потреб, які необхідно, з погляду суб'єкта управління, задовольнити) ефективність стиму лювання праці підвищується, і навпаки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Економічне, матеріальне стимулювання праці» з дисципліни «Соціологія праці»
