Позитивістська методологія знайшла подальший роз виток у теорії соціальної солідарності (Е. Дюркгейм, 1858—1917), до досягнення якої людство просувається відповідно до чинності закону поділу праці. Однак соціальній солідарності передує на перших етапах історії людства механічна солідарність — первісний стан, у яко му панують примусовий колективізм, подібність індивідів і виконуваних ними трудових функцій. Отже, на самому початку історії немає ні поділу праці, ні осо бистості. Поділ праці — ознака тільки сучасного високо- розвиненого суспільства. Поглиблення спеціалізації праці змушує людей обмінюватися продуктами своєї діяльності, підвищувати їхню якість, професіоналізуватися в обрано му занятті, чесно конкурувати між собою, розвиваючи тим самим особистісні задатки. Поступово відходять у минуле репресивне право та одноликий колективізм, формуються договірна держава, цивільне суспільство та органічна солідарність. Саме подальше поглиблення поділу праці завдає нищівного удару по такій колективній свідомості, що без останку регламентує життя людей, па нує над ними як пригноблююча сила. Мірою ускладнення соціальної організації суспільної праці промисловість дедалі більше визначає економічні успіхи суспільства. Причиною поділу праці є значне зростання народонаселення в Європі, що підвищує інтенсивність контактів, обміну діяльністю, соціальних зв'язків. Зі збільшенням населення посилюється бороть-
3. Виникнення соціології праці
ба за існування. За цих умов поділ праці є істотним за собом дотримання суспільного порядку, створення соціальної солідарності нового типу. Поділ праці є мир ним способом вирішення найгостріших проблем. Але є й немирні шляхи — це репатріація, фізичне усунення слаб кого, громадянська війна. Вони теж скорочують чи сельність населення і тимчасово знімають соціальну на пруженість. Однак тут ідеться про екстремальні форми, які припускають кардинальну переорієнтацію цінностей, руйнування підвалин і традицій, заторкують спільну сис тему цінностей і колективних вірувань. Тільки про фесіоналізація і спеціалізація функцій посилюють ціннісну орієнтацію людей на збереження суспільства. Міцна економіка та органічна солідарність, культура й цивілізована поведінка забезпечують нормальний стан суспільства, що нагадує соціалізм — розвинуте еко номічне планування й нормативне регулювання соціаль них відносин, які не придушують особисту волю, а спри яють їй. Капіталізм має сам позбутися власних вад (амо ральних форм поділу праці) — конкуренції, експлуатації, класових конфліктів, рутинізації праці й деградації робо чої сили — завдяки ще більшому розвитку поділу праці, а не за рахунок руйнації системи. У такий спосіб була обгрунтована методологія соціологічного аналізу соціальних проблем праці і ре формістського шляху їх вирішення. Проблеми праці ре алістично аналізувалися в контексті соціальних проблем суспільства й вирішувалися шляхом реформування тих чи інших сфер суспільства і досягнення ще більшої солідарності. Такої методології дотримувалась фактично вся західноєвропейська соціологія. Мирний шлях вирішення економічних проблем і трудових конфліктів ставав науково обгрунтованим методом еволюційного розвитку суспільства класів із протилежними інтересами.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Виникнення соціологїї праці» з дисципліни «Соціологія праці»
