Плідною є ідея про необхідність відповідності між трудовим середовищем і природою людини (Роберт Оу- ен, 1771 — 1858). Такий висновок був зроблений на основі зв'язку між умовами життя поза сферою праці і відноси нами в процесі праці та продуктивності праці. Виявило ся, що людина реалізує свою трудову активність, спира ючись на весь потенціал особистості. Слушним був вис новок не тільки про необхідність регулювання і збере ження робочого часу, а й про введення засобів безпеки праці. Переворот у поглядах на працю, розпочатий протес тантизмом і соціалістичним утопізмом, був довершений на теоретичному рівні основоположниками класичної політекономії. Основною ідеєю при цьому стала теорія трудової вартості (Вільям Петті, 1623—1687), згідно з якою вартість товару визначалася через кількість праці, необхідної для його виробництва. Ця ідея була покладе на в основу систематичного вчення про поділ праці (Адам Сміт, 1723—1790). Праця розглядалася як фактор багат-
34
ГЛАВА 2 ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК СОЦІОЛОГІЇ ПРАЦІ
ства всіх народів (тут малася на увазі праця взагалі неза лежно від того, у якій господарській сфері вона здійсню валася). Поділ праці відіграв прогресивну роль у розвит ку суспільства. Обмежуючи людей тільки одним видом праці, такий поділ збільшує їхню вправність у праці, тру дову ефективність і, частково вдосконалюючи трудовий процес, сприяє технічним винаходам. Усі ці фактори, зу мовлені поділом праці, ведуть до зростання продуктив ності праці (а через неї — до зростання національного багатства) . 6 Розглянуті ідеї знайшли своє осмислення і на філо софському рівні. Так, в ідеї самопородження людини в історії завдяки праці (G. B. F. Гегель) стверджувалося, що для того аби свідомість як нижча форма перетворилася в самосвідомість як вищу форму, необхідна дія, праця лю дини. У процесі праці свідомість стає самосвідомістю, а оскільки самосвідомість ототожнюється з людиною і ви являється в праці, то й людина стає людиною завдяки праці. За такого підходу дається дуже широке визначення праці як діяльності й виробництва взагалі; поширюється воно й на природу. Праця, діяльність узагалі — це само породження і самоздійснення можливостей як об'єктив них, прихованих у самій дійсності, так і суб'єктивних, реалізація яких є самовираженням і самоствердженням людини. Таким чином, праця тут охоплює всю людську діяльність, усі види активності людини. Мова йде про те оретичну працю, про працю, що виготовляє предмети на солоди, а також про працю в ім'я загальних інтересів (державна діяльність, законодавство, політична діяль ність, війна та ін.) і творчу працю, наприклад художню діяльність, «вільну духовну творчість» чи здійснення функції віри.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Початок наукового етапу розвитку соціології праці» з дисципліни «Соціологія праці»
