Причини виникнення козацтва, аспекти цього феномену
У межах нашої дисципліни немає можливості і необхідності докладно викладати етапи занепаду, розпаду Київської Русі, розвитку похідних від неї державних утворень (зокрема Галицько-Волинського, Литовського королівства). Зазначимо лише, що ці кризові для української державності явища призвели до стазису (затримки розвитку) у вітчизняній науці, яка загалом почала перейматися теологічною або теологізованою античною філософською тематикою. Разом з тим, необхідно пам’ятати, що вітчизняне культурне піднесення, яке нарешті відбулося у XVІ –ХVІІІ ст. було значною мірою тісно пов’язане з явищем козацтва. Як підкреслювали Михайло Грушевський і Дмитро Яворницький, причинами виникнення і розвитку феномену українського козацтва були: • уходництво на промисел, яке пізніше стимулювалося поневоленням українських селян з боку Речі Посполитої; • тиск католицизму; • необхідність збереження автентичності народу в оточенні сильних і агресивних суперників (Оттоманська Порта і васальне Кримське Ханство, Річ Посполита, пізніше – Московське царство); • захоплення українських земель польськими феодалами. Таким чином, загалом формування козацтва як суспільної групи, а згодом і як державницької форми відбулося з причин соціально-економічного, політичного, релігійного характеру. Розглянемо їх детальніше. Український люд перебував у катастрофічному стані – особливо після подій, які сталися у ХV - ХVI ст. (1453 р. - захоплення Константинополя турками, 1569р. - утворення Речі Посполитої, Люблінської, Брестської уній). Під гнітом феодалів народ перетворився на продовольчого постачальника Європи, який нещадно експлуатувався. Крім цього, населення зазнавало грабіжницьких набігів з боку тогочасної Туреччини і Кримського ханства. Розглядаючи феномен українського козацтва як соціетальне явище (тобто, безпосередньо пов’язане з життям соціуму), можна бачити, наскільки багатогранним і багатофункціональним воно є – розглядати його необхідно принаймні у таких аспектах: • як суттєвий і впливовий елемент тогочасної соціальної структури (верству населення); • як своєрідну форму соціальної організації людей, об’єднаних спільними цілями, нормами і правилами. Ця соціальна організація швидко зґенерувала авторитетну еліту – політичного, військового іншого порядку; • як різновид релігійної організації, оскільки козацтво консолідувалося головним чином на основі православної віри (хоча не лише на цих засадах), захищало її ідеологічно і за допомогою зброї; • як соціальний інститут, що об’єднав численні форми державного регулювання і організації суспільних відносин, установ країни (тобто, як форму влади, державний устрій); • як військову організацію – самобутній народний і надзвичайно масовий лицарський орден з установами військового вишколу, ритуалами посвячення (у тому числі сакрального характеру), допоміжною інфраструктурою; • як складову тогочасного українського суспільства не лише у структурному, але й у територіально-регіональному, економічному, правовому, релігійному, моральному плані. Зрозуміло, що в результаті іноземного гніту, навалою на українські землі чужинців етнічного, політичного, конфесійного та культурно-побутового кшталту всі вітчизняні культурні, державницько-організаційні, релігійні процеси були пов’язані з прагненням, по-перше, самоідентифікуватися як нація, по-друге, відродити власну незалежність і державність.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Причини виникнення козацтва, аспекти цього феномену» з дисципліни «Історія вітчизняних теорій і вчень»
