Підвищення ролі кредиту як інвестиційного ресурсу в економіці України зумовлюється, по-перше, загостренням концептуальної проблеми фінансування інвестицій, щорічна потреба в яких, за оцінками фахівців Світового банку, перевищує 40 млрд доларів США1, а по-друге, необхідністю створення реальних передумов для переходу до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку [16]. Світова економічна наука і практика засвідчує, що орієнтація як на державні фінансові вливання, так і на механізми прямого іноземного інвестування як пріоритети фінансових джерел подолання інвестиційної кризи мають свої переваги. Проте без доповнення їх кредитним каналом вони все ж виявляються недостатньо ефективними. Зарубіжний досвід розвитку економічних систем свідчить, що за допомогою кредиту можуть вирішуватися вузлові економічні проблеми: стабілізація і піднесення економічного потенціалу, виведення промислового виробництва із кризи, структурна перебудова промисловості, впровадження інновацій тощо [24; 26; 27]. Особливо важлива роль кредиту у періоди капіталізації економіки, подолання економічного спаду. Показовим прикладом ефективного використання кредиту для відновлення економічного потенціалу є досвід Німеччини, де після Першої та Другої світових війн завдяки кредиту вдалося прискорити темпи нарощування виробничих потужностей і в надкороткий проміжок часу зайняти провідні позиції серед світових країн-лідерів. Щодо економіки США, то вона як на початковому етапі свого розвитку, так і в сучасних умовах також демонструє приклади активного використання кредиту. Нарощування кредитування економіки було в числі пріоритетів грошово-кредитної політики у період реформ у Китаї. У підсумку – створення тисяч нових робочих місць, Мається на увазі щорічна потреба в інвестиціях для структурної перебудови української економіки і підвищення рівня споживання до показників розвинених країн. Загальна потреба в інвестиціях в основний капітал для досягнення Україною рівня розвитку провідних країн за показником ВВП на душу населення експертами Світового банку оцінюється в 4 трлн дол. США [21]. 1
139
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
прискорення реструктуризації ключових економічних галузей: промисловості, транспорту та зв’язку. Кредит як інвестиційний ресурс важливий ще й тому, що він має ринкову сутність і спрямованість. Він може відіграти велику позитивну роль у підвищенні ефективності фінансування інвестиційних проектів та економічному піднесенні підприємств. Зазначений ефект досягається, передусім, за рахунок реальної загрози банкрутства у випадках неефективного використання інвестиційних кредитів. В Україні за часів незалежності внаслідок порушення господарських зв’язків, затяжного економічного спаду та гіперінфляції відбулося суттєве зниження впливу кредиту на економічний розвиток взагалі та інвестиційні процеси зокрема. У результаті у структурі фінансування капітальних інвестицій домінуючим джерелом залишаються власні кошти підприємств і організацій: протягом 1998-2004 рр. їх частка коливалась від 72,2% до 61,4% [29; с.229; 30; с.216]. Частка кредитів банків та інших позик у структурі джерел фінансування капіталовкладень залишається низькою–за підсумками І півріччя 2004 р. на рівні 6%. Для більшості підприємств кредит фактично став третьорядним (після власних коштів, кредиторської заборгованості, у т.ч. простроченої) джерелом фінансування. Його частка як джерела формування оборотного капіталу протягом 2000-2004 рр. коливалась на рівні 5,6-8,5% загалом по економіці (розраховано за джерелами: [32, с.62; 33, с.64; 34; с.62; 35, с.46]). Частка інвестиційних кредитів у сукупному кредитному портфелі банківського сектору залишається незначною – понад 10 млрд грн, що становить 10,7% у загальному обсязі кредитних вкладень банків в економіку (табл. 2.6). Необхідність більш активного використання кредиту як інвестиційного ресурсу зумовлена тим, що інвестиційна активність у національній економіці ще далека від необхідного рівня. В економіці мають місце негативні явища, що стримують ефективний розвиток інвестиційної сфери: спотворення механізму міжгалузевого перетоку капіталу, низька капіталізація банківської системи, неефективність фондового ринку. Існує нерівномірність інвестиційної активності в окремих галузях економіки, не діє механізм перерозподілу інвестиційних ресурсів у виробничий 140
2.4. Кредитний ресурс інвестування економіки
сектор для фінансування проектів, які б забезпечили реалізацію національних конкурентних переваг, інвестиції в основний капітал спрямовуються дедалі інтенсивніше у житлове та офісне будівництво. Зрозуміло, що подолати ці чинники за короткий проміжок часу не вдасться – це загальноекономічна проблема, яке має вирішуватись за допомогою існуючого набору інструментів державного регулювання. Проте, це зовсім не значить, що спочатку необхідно вирішити ці проблеми, а потім забезпечувати вплив кредиту на інвестиційні процеси. Задача підвищення ролі кредиту в інвестиційних процесах має вирішуватись паралельно з розв’язанням інших вузлових економічних проблемі, в іншому разі національна економіка й надалі буде позбавлена капіталотворчого ресурсу, притаманного кредиту, відтак можливості прискорення економічного розвитку залишатимуться обмеженими. Таблиця 2.6 Кредити банків в інвестиційну діяльність у 1998-2005 рр. * Показники 1998 1999 2000 2001 Кредити в інвестиційну діяльність, млн грн 887 1044 1073 1309 % до загального обсягу кредитів 10,0 8,9 5,6 4,7 *Станом на кінець квітня. Джерела: [3. с.100-102; 4, с.85-86]. 2002 2003 2004 2005
2331
4381
8173 10385
5,7
6,5
9,2
10,7
У цьому контексті важливо розпочати, насамперед, з особливостей формування попиту на гроші в національній економіці. Протягом останніх років пропозиція грошей відповідає зростаючому попиту на них з боку господарюючих суб’єктів і домогосподарств. За останні три роки грошова маса щорічно зростала в середньому на 40,3% (табл. 2.7). Вирішальним чинником збільшення попиту на гроші залишались експортні галузі: якщо ще 10 років тому, у 1993 р., частка експорту у структурі ВВП становила 26%, за підсумками 2003 р. – майже 58%, то за 141
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
підсумками І-го кварталу 2004 р. – вже 72%. Відповідно, валютний канал є домінуючим в емісійному механізмі. Таблиця 2.7 Монетарні параметри банківської системи України у 2002-2004 рр. Показники 2002 Грошова маса М3, % до попереднього періоду 142 Грошова база, млн грн 30808 Швидкість обертання грошей 3,99 Мультиплікатор 2,11 Рівень доларизації 19,24 Вимоги банків за наданими кредитами, % до попереднього періоду 148 Джерело: розрахунково за [4, с.49,51,52]. 2003 147 40089 3,34 2,37 20,82 161 2004 132 53763 3,13 2,34 24,16 131
Можливо, у разі наявності розвиненого фондового ринку він своїми інструментами і механізмами сприяв би міжгалузевому перетоку капіталу і розглянута особливість попиту на гроші мала б менше негативу і гостроти, однак беручи до уваги, що металургійні і сировинні монополії в Україні перебувають під контролем вузького кола олігархічних фінансово-промислових груп, не заінтересованих у прозорості своєї власності, грошово-кредитна політика потребує переосмислення вже сьогодні, оскільки не існує чіткої відповіді на питання, як довго може тривати здатність економічної системи поглинати значні обсяги приросту грошової пропозиції через валютний канал. Однозначно лише те, що в таких умовах грошово-кредитна політика не стимулюватиме використання кредиту як інструменту для вирішення складних фінансових проблем. Самим безпосереднім чином це підтверджують тенденції 2004 р. на грошово-кредитному ринку: банківська система не повною мірою встигала поглинати грошову пропозицію, що збільшувалася прискореними темпами. Свідченням цього є той факт, що відбулося зменшення грошового мультиплікатора: з 2,37 на початку 2004 р. до 2,34 за підсумками року. За таких умов банки значну частку вільних коштів спрямовували на міжбанківський 142
2.4. Кредитний ресурс інвестування економіки
кредитний ринок, обсяг операцій на якому збільшився з 10,7 млрд грн у січні 2004 р. до 16,5 млрд грн у вересні, у т.ч. кредитів "овернайт" з 7,4 млрд грн до 12,5 млрд грн відповідно. Фактично, незважаючи на декларовану інвестиційну спрямованість коштів, що у другому півріччі 2004 р. збільшили насиченість банківської системи, значні обсяги цих коштів не спрямовувалися на кредитування реального сектору, а виконували спекулятивні функції з найменшою ефективністю їх використання. Про це свідчать і помірні темпи зростання кредитних вкладень, загальний обсяг яких за 2004 р. збільшився на 31%, натомість за підсумками 2003 р. темпи їх зростання становили 61% (див. табл. 2.7). Рекордно високі обсяги пропозиції валюти на міжбанківському ринку (у січні-вересні 2004 р. через канал валютного ринку було здійснено 96,3% загального обсягу безготівкової емісії) призвели до різкого зменшення ролі рефінансування в регулюванні ліквідності банків: упродовж січнясерпня 2004 р. банки навіть стали достроково повертати НБУ раніше отримані від нього кредити рефінансування на суму 576 млн грн. На 37 тендерах рефінансування, проведених у січнівересні 2004 р., НБУ запропонував банкам ресурсів на 850 млн грн (із них 255 млн грн – на середньострокових тендерах та 595 млн грн – на короткострокових тендерах). Однак заявок від банків надійшло лише на суму 547 млн грн, з яких НБУ задовольнив лише на суму 340 млн грн (40% обсягу пропозиції). Підтримання довгострокової ліквідності банків (на термін до 3-х років) у цей період НБУ скасував взагалі. Розширення обсягів рефінансування банків розпочалося у жовтні-грудні 2004 р., коли в результаті поглиблення негативних тенденцій на грошово-кредитному ринку НБУ змінив характер регулюючих дій. Якщо у січні-вересні 2004 р. через різні механізми рефінансування банкам було надано ресурсів на загальну суму 1,2 млрд грн, за три останні місяці року – понад 19 млрд грн. З метою посилення впливу грошово-кредитної політики НБУ на інвестиційні процеси необхідно підвищити зацікавленість банків в отриманні кредитів від центрального банку, а це буде можливим, якщо обсяг та умови рефінансування задовольнятимуть попит банків на ці ресурси. Необхідно створити сприятливі умови для
143
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
рефінансування тих банків, які будуть надавати довгострокові інвестиційні кредити. Інший аспект проблеми, про яку тут йдеться, полягає в тому, що, незважаючи на збільшення грошової маси в обороті, досить повільно відбувається зростання рівня монетизації української економіки, і цей показник залишається надто низьким порівняно з іншими країнами з перехідною економікою. На початок 2004 р. він становив 30,3%, на кінець року збільшився до 33,2%. Процесу демонетизації економіки сприяло уповільнення швидкості обертання грошей (з 3,3 на початку 2004 р. до 3,1 на кінець року), що відігравало важливу роль у підтриманні монетарної стабільності в умовах швидкого зростання грошової маси. Ситуація змінилась у 2005 р.: під впливом зростання інфляції (5,7% за січень-травень, що є найбільшим показником за останні роки) розпочалось прискорення швидкості обертання грошей (на 1 відсоток за січень-травень), що може обернутися дестабілізуючими наслідками для всієї грошово-кредитної сфери. Як показує практика, в країнах, що розвиваються, на структуру джерел фінансування інвестицій істотно впливає державне регулювання фінансових ринків, причому як через участь держави у капіталі кредитних установ, так і через пріоритетне кредитування певних секторів економіки, субсидування відсоткових ставок за кредитами тощо (в Україні вже є позитивний досвід використання компенсації частини позичкового процента (для позичальників агросфери, молодим сім’ям при купівлі житла)). Тому для досягнення якісних змін у цьому напрямі важливо задіяти стимулюючу роль держави у таких питаннях: прискорення формування національного ринку іпотечного кредитування; перегляд пріоритетів у підходах до здійснення державних і місцевих запозичень. Як свідчить світова практика, важливим механізмом фінансування капіталовкладень у різні галузі економіки є іпотека. Вона дає змогу підприємцям збільшити капітал, землевласникам – фінансувати купівлю додаткових ділянок, сприяти вирішенню житлових проблем населення. Нині практично у всіх розвинених країнах світу активними суб’єктами ринку іпотечного 144
2.4. Кредитний ресурс інвестування економіки
кредитування є банки. Це пояснюється істотними перевагами іпотечних кредитів над іншими видами довгострокового кредитування. Хоча український ринок іпотечного кредитування перебуває у стадії становлення, присутність банків на ньому є значною: у сфері іпотечного кредитування працюють понад 40 банків, конкуренція між якими ґрунтується переважно на застосуванні різних умов надання кредитів. З січня 2005 р. розпочала діяльність Державна іпотечна установа, що здійснюватиме рефінансування іпотечних кредитів за рахунок коштів, залучених від розміщення цінних паперів. Нинішня соціально-економічна ситуація в Україні ще не стимулює активну присутність на іпотечному ринку традиційних для розвинених країн "гравців": пенсійних фондів, страхових компаній, інститутів спільного інвестування. По-перше, це пов’язано з тим, що страхові компанії, а тим більше пенсійні фонди, лише формуються як фінансові інститути і просто не спроможні здійснювати масштабні інвестиції з тривалими термінами окупності. По-друге, чинним законодавством не заохочується інвестування цими інститутами коштів у нерухомість. За таких умов значною мірою перспективи розвитку вітчизняного ринку нерухомості пов’язані з іпотечним кредитуванням. В останні роки інтерес українських банків у сфері іпотечного кредитування істотно зростає у двох напрямах. По-перше, дедалі більше банків навіть при кредитуванні оборотного капіталу своїх клієнтів, не говорячи вже про кредитування проектів, пов’язаних із капітальними затратами, стали вимагати від клієнтів застави ліквідних об’єктів нерухомості. Це пов’язано з тим, що в умовах економічної нестабільності банки перестали розглядати грошові потоки клієнтів як достатнє джерело забезпечення кредитів, виникла потреба у додаткових гарантіях повернення вкладених коштів. У якості такого забезпечення дедалі частіше виступають об’єкти комерційної нерухомості (не обтяжені, на відміну від житлової нерухомості, правами на проживання тощо). Другий напрям – це кредитування банками будівництва і спроби створення схем іпотечного кредитування населення. Фінансування банками будівництва житла здійснюється переважно у рамках схем спільної (дольової) участі та на основі інвестиційних 145
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
договорів (участь у відкритих інвестиційних фондах фінансування будівництва; довгострокове іпотечне кредитування населення на будівництво житла; участь у системі будівельних заощаджень). Такі схеми в умовах нинішньої соціально-економічної ситуації користуються попитом населення, що потребує покращання житлових умов, і суб’єктів, які намагаються легалізувати капітали та в умовах здешевлення долара – основної валюти заощаджень – зберегти їх вартість. Основними перешкодами, які стримують нині активність банків на ринку іпотечних кредитів, слід вважати: обмеженість "довгої" ресурсної бази банків, що зменшує їх можливості з довгострокового кредитування; відсутність у банків ефективних методик іпотечного кредитування та оцінки ризиків, що виникають при його реалізації; запровадження в Україні класичних схем фінансування іпотеки, прийнятих у країнах із розвиненою ринковою економікою, практично неможливе без залучення в реальний економічний оборот земельних ділянок. Прийняте Верховною Радою рішення про продовження мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення ще, принаймні, на два роки виключає із кредитного обороту такий важливий інвестиційний ресурс. У світовій практиці спеціалізовані іпотечні банки надають іпотечні кредити на основі фінансових ресурсів, залучених від розміщення іпотечних облігацій, забезпечених заставою нерухомості. Для цього іпотечні банки мають право випускати низькоризикові (а через це – відносно дешеві) іпотечні облігації. Надійність цих цінних паперів забезпечується запровадженням жорстких законодавчих обмежень щодо надання іпотечних кредитів і сфер діяльності іпотечних банків. Можливості залучення ресурсів від приватних інвесторів істотно розширюються у випадку випуску цінних паперів, забезпечених іпотекою. У перспективі з прийняттям Закону України "Про іпотечні цінні папери" з’являться нові схеми рефінансування шляхом використання іпотечних цінних паперів, забезпечених пулами іпотечних кредитів. 146
2.4. Кредитний ресурс інвестування економіки
Нині в Україні відсутні спеціалізовані банки, які займаються лише іпотечним кредитуванням. Це зумовлено, з одного боку, недостатнім рівнем нормативно-правового забезпечення, а з іншого – складністю забезпечити рентабельність вузькоспеціалізованої кредитно-фінансової установи при обмежених масштабах функціонування системи іпотечного кредитування загалом. Однак вже сьогодні є об’єктивна необхідність розвивати в Україні іпотечну систему кредитування, у т.ч. на основі спеціалізованих іпотечних банків. Важливим напрямом розвитку кредиту як джерела інвестиційних ресурсів має стати продумана і виважена політика здійснення державних і місцевих запозичень. На жаль, ідея їх розвитку за останні роки дискредитована окремими прорахунками у їх здійсненні, тому завдання відновлення ролі державних запозичень в економіці має ґрунтуватися не на необхідності "латати дірки" у поточному споживанні, а на принципово інших позиціях: підвищення стабільності фінансової бази державного та місцевих бюджетів; перспективах розвитку галузей чи регіонів, їх капіталізації, фінансових потоках, які сприятимуть розвитку кредитування супутніх проектів. Підвищення ролі кредиту у фінансовому забезпеченні інвестиційних проектів має стимулювати підтримка держави через задіяння коштів бюджету розвитку, наприклад, надання державних гарантій приватним інвесторам (банкам, лізинговим компаніям) у поєднанні з компенсацією відсоткової ставки за кредитами, які отримують підприємства. У такий спосіб блокується можливість нецільового використання коштів бюджету розвитку, забезпечується зв’язок державної підтримки та ефективності інвестування. Принциповим тут є питання: інвестиційні ресурси не повинні надаватись для кредитування комерційних швидкоокупних проектів, які не є суспільно важливими, недоцільно також підтримувати закупівлю імпортного обладнання (сировини) на окремих стадіях реалізації проекту. Перспективним є стимулювання притоку коштів у пріоритетні галузі промисловості (аерокосмічну, транспортну, хімічну, важке й енергетичне машинобудування, суднобудування), де вдалося зберегти і наростити потенціал наукомісткої та високотехнологічної
147
Розділ ІI. Фінансові ресурси економічного зростання
продукції1. В галузях, де частка державної власності незначна, доцільно ширше використовувати практику державних кредитів, особливо при реалізації високотехнологічної та високорентабельної продукції. При цьому важливо здійснювати постійний фінансовий моніторинг і на цій основі визначити можливість використання тендерів на отримання державного кредиту. Враховуючи особливості формування та розвитку національної фінансової системи, цілком об’єктивно, що роль кредиту як фінансового ресурсу інвестиційної політики багато в чому залежатиме від темпів розвитку і перспектив трансформації банківської системи в Україні. Адже за умов економічного зростання макроекономічна роль банків значно підвищується, темпи нарощування обсягів виробництва та інвестицій дедалі більшою мірою залежать від банківських кредитів. Окрема проблема у колі питань, пов’язаних із підвищенням ролі кредиту як інвестиційного ресурсу, що носить системний характер – це капіталізація банків, оскільки основну роль в інвестиційному кредитуванні відіграватимуть великі банки. Нинішній рівень капіталізації банківського сектору, який ледве перевищує 5% ВВП, є занизьким як з точки зору темпів зростання інвестиційного попиту. Хоча останніми роками банківська система продовжувала розвиватися більш динамічно порівняно з іншими секторами економіки, обмеженість капіталу банків вже відбилась на темпах кредитних вкладень, які у 2004 р. значно уповільнилися порівняно з 2003 р. (таблиця 4.7). За підсумками 5 міс. 2005 р. зберігається тенденція відставання темпів зростання банківського капіталу (6,9%) від темпів приросту банківських активів (12,1%), що знижує здатність банків абсорбувати зростаючу грошову масу (111,4% за перший квартал 2005 р. при прогнозі, передбаченому Основними засадами грошово-кредитної політики на 2005 р. 98-104%).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кредитний ресурс інвестування економіки» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
