Стратегічні пріоритети модернізації інституціональної системи
Проблема модернізації інституціональної системи як бази всього модернізаційного процесу, що має вирішальне значення, в Україні ще не одержала своєї необхідної розробки. Незважаючи на численні дискусії, цілісна концепція інституціональних перетворень ще відсутня. Оскільки потрібно не відновлювати модернізаційний процес на основі діючої інституціональної системи, що ще істотно деформована внаслідок впливу минулого, а формувати інститути необхідно на новій економічній і соціальній базі, створивши новий інституціональний механізм, що забезпечує підвищення ефективності процесу суспільного відтворення відповідно до нових завдань і умов європейського вибору України. Згідно теорії модернізації її вирішальною ознакою є інновації, осучаснення. А осучаснення, в свою чергу, передбачає наявність взірця, певного еталона сучасності ("модерності"). Тому теорія модернізації розглядає "доганяючий" розвиток як цілком нормальне явище. В історії не раз траплялися ситуації, коли у розвитку певних країн доганяючий розвиток змінювався на випереджаючий і, навпаки. Оскільки в останні століття найбільш успішним прикладом організації суспільства і проведення економічної модернізації був розвиток Заходу, то наступні модернізаційні процеси, що відбувались протягом ХХ ст. в Південно-Східній Азії, СРСР та інших регіонах із притаманними їм особливостями відбувалися переважно в рамках тісної взаємодії з західною цивілізацією. Тому цілком слушним є обрання за орієнтир модернізації України на сучасному етапі в межах середньострокового періоду саме ЄС, з яким Україну як європейську державу поєднують історичні і геополітичні спільності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Стратегічні пріоритети модернізації інституціональної системи» з дисципліни «Економічний розвиток України: інституціональне та ресурсне забезпечення»
