Як уже зазначалося у попередній темі, Бреттон-Вудська валютна угода віддала пріоритет фіксованим валютним курсам, Ямайська ж угода визнала за можливе використовувати будь-які механізми курсових співвідношень—фіксовані, плаваючі (гнучкі), змішані. Реальна практика останніх десятиріч засвідчує, що більшість валют функціонує нині у режимі змішаних систем. Валюти країн, які входять до певних регіональних валютно-клірингових угод чи союзів, фіксуються з певною допустимою амплітудою коливань один до одного. Разом з тим вони знаходяться у режимі вільного плавання у відношенні до грошових одиниць країн, що лишаються. за межами цих союзів. За статистикою МВФ нині приблизно 40 країн зіставляють свої валюти з курсом долара, 13—французького франка, 8—СДР. . При створенні Європейської валютної системи було встановлено, що всі країни-учасниці запроваджують фіксовані валютні курси з допустимою нормою коливань у межах ±2,25 відсотка. Виняток становила лише валюта Італії (±6 відсотків), яка піддавалася на той час найбільш значній амплітуді коливань. З часом, коли до ЄВС приєдналися Португалія та Іспанія, щодо їхніх валют було застосовано це саме правило. У 1991 p. Італія зменшила межі коливань своєї валюти у відношенні до валют країн-учасниць ЄВС до ± 2,25 відсотка. Проте події вересня 1992 p., які до підвалин підірвали валютну систему країн Європейської Співдружності, .вже в котре показали, як складно додержувати норм валютних співвідношень, про які йдеться. Так, лише за 3 дні, з 14 по 17 вересня, валютний курс фунта стерлінгів упав більше-як на 10 відсотків. Аналогічна доля спіткала шведську крону та іспанську песету. Італія взагалі була вимушена піти на девальвацію на 7 відсотків своєї валюти, що не забороняється правилами ЄВС. ... Ще жорсткішою виявилася валютна криза в травні—червні 1993 p., коли під тиском валютних спекуляцій французький франк по відношенню до німецької марки девальвувався майже на 4 відсотки. Як наслідок було прийнято рішення щодо збільшення припустимих коливань валютних курсів в межах ЄВС до 2,25—15 відсотків. Цей захід, що розглядався як тимчасовий, мав забезпечити 457
більшу гнучкість ЄВС. Разом з тим такий крок суттєво послабив можливості подальшої реалізації інтеграційних процесів у межах співтовариства. У зв'язку з викладеним виникає цілком природне питання: які переваги має система фіксації валютних курсів, що .потребує великих зусиль щодо її збереження? Розглядаючи його, слід звернути увагу на взаємозв'язок між стабілізацією валютних курсів і економічною конвергенцією. Під останньою розуміють зближення основних показників розвитку господарств країн, що знаходяться в інтеграційних зонах. Система твердих курсів, у тому числі з вузькими межами курсових коливань, як це має місце в ЄВС, породжує два ефекти конвергенції. Перший полягає в тому, що тверді курси сприяють вирівнюванню цінових структур окремих країн, внаслідок чого зближуються темпи інфляції та синхронізація економічної кон'юнктури. Другий ефект фіксації валютних курсів пов'язаний з утворенням передумов для глибокої координації та узгодження країнами-учасницями своєї економічної політики. Отже, йдеться про те, що за своїм змістом система взаємовідносин, яка грунтується на механізмі фіксованих валютних курсів, е сильним варіантом валютної угоди. Такий варіант передбачає певне обмеження національної автономії не тільки при здійсненні заходів, що безпосередньо пов'язані з регулюванням валютних курсів, а й окремих аспектів грошової та фіскальної політики. На протилежність цьому взаємодія країн на основі плаваючих курсів визначає сутність валютної угоди слабкого типу. Така угода залишає країнам-учасницям значно ширше поле для реалізації економічної самостійності. При цьому важливо враховувати й те, що і при сильному, і при слабкому типі валютної взаємодії йдеться про угоди карального типу. Це означає, що будь-яка країна-учасниця зберігає за собою суверенне право не тільки на приєднання до тих чи інших координаційних заходів, а й навіть на вихід з відповідних організаційних структур.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Фіксовані і гнучкі валютні курси» з дисципліни «Основи економічної теорії»
