Статистика, що визначає щорічні обсяги операцій на валютному ринку, відсутня. За існуючими оцінками, нинішній сукупний оборот валютних ринків досягає 100 трлн дол. на рік. Така астрономічна цифра пояснюється численністю валютних переказів, що здійснюються не тільки на готівковій, а й на безготівковій основі. Велике значення при цьому має сучасне технічне оснащення валютного ринку — його широка комп'ютеризація, насичення найновішими засобами електронного зв'язку, що, з одного боку, суттєво прискорює оборот валютних ресурсів і міжнародних платіжних документів, міграцію капіталу, а з іншого— забезпечує органічне поєднання територіальних структур і функ- 451
ціональних центрів світового ринку в єдину глобальну цілісну систему. Найбільші валютні центри знаходяться у країнах, де валютні обмеження зведено до мінімального рівня. Такими центрами є валютні ринки в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Цюриху, Франкфурті-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, а також у Гонконгу і Сінгапурі. На цих ринках обсяги валютних операцій можуть досягати 100 млрд дол. в день і більше. Найбільша частина валютних операцій припадає на долари США (2/3 загального обсягу), а також на німецькі марки, англійські фунти стерлінгів, японську ієну, французький і швейцарський франки. Останнім часом у валютний .оборот включаються і міжнародні засоби платежу—СДР, ЕКЮ, а також інші колективні валюти, що використовуються на регіональних рівнях. Однак частка останніх у структурі міжнародного валютного обігу поки що лишається незначною. Слід враховувати і те, що активи валютного ринку не зводяться лише до грошових одиниць іноземних держав. Під валютою розуміють: а) у вузькому значенні цього поняття — грошові знаки іноземних держав; б) у широкому значенні—крім банкнот інших країн цінні папери—платіжні документи (чеки, векселі, акредитиви, сертифікати тощо), фондові цінності (акції, облігації тощо) в іноземній валюті. У практиці функціонування валютного ринку застосовуються дві групи валютних операцій. Це, по-перше, операції, що здійснюються на умовах “СПОТ” (spot). Йдеться про валютні угоди, які реалізуються на короткостроковій основі — поставка валюти здійснюється протягом 48 год. Відповідно до цього визначається і валютний курс “СПОТ”—курс на момент укладення угоди. По-друге, операції форвардного (forward) типу. Це термінові операції, розрахунки за які мають-здійснюватися більш ніж за 2 дні (48 год) . після їх укладення. Однією з функціональних форм термінових угод є. опціонні операції (option), за якими суб'єкти ринку отримують право купити або продати валюту в майбутньому за курсом, зафіксованим на момент укладення відповідної угоди. Форвардні валютні курси відрізняються від курсів “СПОТ” на величину “скидки” або “премії”, пов'язаної з відстрочкою платежів. Валютні цінності обертаються на валютному ринку в найрізноманітніших формах. Це оборот міжнародних засобів платежу, в яких здійснюються відповідні розрахункові операції. Основою цих засобів є виражені в іноземній валюті міжнародні платіжні зобов'язання юридичних та фізичних осіб однієї країни по відношенню до юридичних та фізичних осіб іншої країни. В структурі 452
цих зобов'язань досить висока частка зобов'язань офіційних державних установ і урядів. У період становлення валютного ринку основним засобом міжнародних розрахунків були комерційні перевідні векселі (тратти), які у міжнародному обігу заміняли дорогоцінні метали. Характерним є. те, що комерційні векселі почали використовуватися насамперед у зовнішній торгівлі й лише згодом—у внутрішній. На лондонській біржі торгівля іноземними векселями ведеться починаючи з другої половини XVI ст. У повоєнний період перевідні векселі почали витіснятися іншими кредитними засобами міжнародних розрахунків. Однак і нині вони зберігають своє функціональне призначення завдяки простоті та надійності у використанні. Більше того, у 1957 p. в Женеві було підписано міжнародну-вексельну конвенцію, яка визначила правові норми використання вексельних документів у системі міждержавних валютних розрахунків. Це, в свою чергу, підвищило ліквідність перевідного векселя як міжнародної розрахункової одиниці. Перевідний вексель, який використовується у зовнішній торгівлі, являє собою розпорядження, що вимагає від банку, котрий представляє імпортера, заплатити експортеру в обумовленій валюті певну кількість грошей. Перевідний вексель може бути оплачений негайно або протягом певного часу—через ЗО, 60 або 90 днів. У випадку, коли його оплата відстрочується, він може бути реалізований на відкритому ринку цінних паперів. Така практика набула широкого застосування. Починаючи з 50—бО-х років нинішнього сторіччя в структурі міжнародного валютно-кредитиого обміну найбільшого поширення набули телеграфні перекази. Нині вони є основним засобом проведення міжнародних обмінних операцій. Зазначені операції здійснюються банківськими установами різних країн, які,--підтримують взаємні кореспондентські відносини,- відкриваючи для цього один одному поточні рахунки—авуари. Кореспондентські рахунки використовуються для зберігання валютних ресурсів, взаємних платежів і переказів. Завдяки широкому застосуванню найновіших засобів зв'язку, переказ грошових ресурсів, про який ідеться, здійснюється у найкоротші строки — не пізніше другого дня після здійснення торгової операції. У останні десятиріччя в практиці міжнародних валютних переказів почали широко використовуватися кредитні картки та інші види електронних грошей. У 1977 p. була започаткована, міжнародна угода системи “Віза”, у якій взяло участь 12 тис. банків 55 країн світу. Нині кредитні картки системи “Віза” є найбільш досконалою і ефективною формою електронних переказів валюти. Власниками таких карток стали більш як 100 млн. фізичних і юридичних осіб різних країн світу. Кілька років тому кредитні 453
картки системи “Віза” почали використовуватися і в країнах, що входили до складу колишнього СРСР. У 1993 p. до міжнародної системи “Віза” приєдналася і група комерційних банків України, Крім телеграфних (електронних) переказів, перевідних векселів та банківських чеків, невелика частка розрахункових операцій на міжнародних ринках здійснюється безпосередньо у валюті. Застосовуються і дорожні чеки, якими користуються, як правило, туристи при оплаті відповідних послуг в інших країнах. 2. Валютні курси Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Він є формою світової ціни кредитно-паперових грошей. Валютні курси встановлюються котуванням іноземних валют. Котування—це визначення офіційними державними органами (національним банком чи іншою фінансовою установою) ціни іноземної валюти. При котуванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Валютні операції» з дисципліни «Основи економічної теорії»
