Контури нової валютної системи, що функціонує і розвивається у світовій економіці й понині, були визначені на нараді. представників країн-членів МВФ, що відбулася в м. Кінгстоні на Ямайці в січні 1976 p. Кінгстонська угода поклала початок утворенню Ямайської валютної системи. Ця система почала функціонувати після відповідних ратифікацій зазначеної Угоди державами-учасницями з квітня 1978 p. Зміст визначальних принципів Ямайської валютної системи такий. 1. Кінгстонською угодою проголошено повну демонетизацію золота в сфері валютних відносин. Відмінено офіційний золотий паритет, офіційну ціну на золото і фіксацію масштабу цін (вмісту золота) національних грошових одиниць, знято будь-які обмеження у його приватному використанні. МВФ припинив публікацію даних про золотий вміст окремих валют. Внаслідок цих дій золо- 444
то перетворилося на звичайний товар, ціна якого у паперових (кредитних) грошах визначається на ринку виходячи з попиту і пропозиції. Відповідно до цього у Нью-Йорку, Чикаго, Токіо та інших центрах світової торгівлі сформувалися міжнародні ринки золота. Разом з тим, отримавши дозвіл здійснювати на ринку вільні операції з купівлі-продажу золота, центральні банки більшості країн Заходу залишили його у своїх запасах. Як наслідок, втративши статус світових грошей, золото продовжувало і продовжує залишатися високоліквідним (стратегічним) товаром, який можна завжди на випадок необхідності стабілізації платіжного балансу продати за відповідну валюту. . 2. Кінгстонська угода поставила за мету перетворити створену ще в 1969 p. МВФ колективну міжнародну одиницю—спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights) — СДР на головний резервний актив та міжнародний засіб розрахунків і платежу. Йдеться про те, що система “золото—долар—національна валюта”, на якій грунтувалася. Бреттон-Вудська угода, трансформувалася у нову систему СДР — національну валюту. В цій структурі СДР отримували статус альтернативи не лише золота, а й долара як міжнародних грошей. На перших етапах величина СДР як міжнародної розрахункової одиниці, у якій визначався валютний курс національних грошей, розраховувалася за золотим еквівалентом. Однак у наступні роки зв'язок СДР з золотом було повністю втрачено. Сьогодні величина СДР визначається на основі кошика валют країн, частка яких у сфері міжнародної торгівлі найвища; 3 1981 p. до складу так званого стандартного кошика входять 5 валют: долар США — 42 відсотки, марка— 19, французький франк, йєна .та .фунт стерлінгів—по 13 відсотків. Реальна практика валютних відносин, що здійснювалися за Кінгстонською угодою, не підтвердила можливість повного витіснення долара з позиції ключової міжнародної валюти. Більше того, після 1981 p. адміністрації тодішнього президента США Р. Рейгана вдалося здійснити ряд стабілізаційних заходів, що сприяли зміцненню міжнародних позицій долара. Тому і в нині діючій валютній системі долар залишається реальною основою валютно-фінансового механізму. Американська валюта обслуговує близько 2/3 міжнародних розрахунків. З огляду на це можна констатувати, що Кінгстонська систем а функціонує за принципами не паперово-валютного (як це передбачалося угодою), а паперово-доларового валютного стандарту. 3. Особливо важливою ознакою механізму Ямайської системи є запровадження “плаваючих” валютних курсів національних грошових одиниць. Така система має два протилежних аспекти. 445
З одного боку, система, про яку йдеться, надає валютним відносинам гнучкості, забезпечує можливість її ефективної реакції на постійні зміни співвідношень у вартості національних валют. У цьому випадку валютна система більш точно відображає внутрішній стан економіки окремих країн в цілому та їхнього платіжного балансу зокрема. З іншого боку, коливання валютних курсів порушують стабільність торговельних зв'язків, породжують спекулятивні операції. У зв'язку з цим Кінгстонською угодою передбачено збереження елементів регулювання системи валютних співвідношень завдяки здійсненню відповідних операцій на валютному ринку. Йдеться, отже, про функціонування системи не просто “плаваючих”, а “регульовано плаваючих” валютних курсів. Слід ураховувати й те, що у режимі безпосередніх, співвідношень (“плавання”) функціонують валюти лише провідних країн Заходу — США, Японії, Німеччини, Канади, Великобританії, Франції. Більшість валют інших країн, зокрема економічно слабко розвинених, прив'язані до міжнародних розрахункових одиниць або окремих валют. Так, до американського долара прив'язано валюти близько 40, французького франка— 13, СДР—8 країн. Формування відповідних інституціональних структур і принципів функціонування Ямайської валютної системи ще не завершено. Вони постійно коригуються, наповнюються новим змістом відповідно до змін у міжнародних економічних відносинах.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Ямайська валютна система» з дисципліни «Основи економічної теорії»
