Що станеться з економікою, коли кількість грошей, яка знаходиться у людей, подвоїться? Відповідь на це прозаїчне питання здається цілком очевидною: відповідно зростуть ціни, збільшиться номінальна величина валового національного продукту. Структура ж і рівень розвитку реальних виробничих процесів залишаться незмінними. У цьому виявляється сутність концепції “нейтральності” грошей. Власне, на цій методологічній основі й побудована монетарна теорія кризи, яка обмежується аналізом впливу грошового фактора на динаміку номінальних показників економічного розвитку. Зовсім іншою є функція грошей у кейнсіанській моделі економічного циклу. На відміну від розглянутої раніше системи монетаристських поглядів з цього питання гроші в її структурі є не просто “вуаллю” економічних процесів, а джерелом енергії, що при-
387
мушує економіку працювати. Вони є не лише засобом номінального вираження реальних економічних процесів, а й виключно важливим важелем розвитку останніх. Визначення функції грошей, що розглядається, безпосередньо дов'язане зі з'ясуванням ролі в розвитку економічних процесів “ефективного попиту”. Це поняття займає в кейнсіанській концепції ділового циклу центральне місце. В чому його сутність? Повернемося до проблеми економічної рівноваги. Цілком зрозумілим є те, що обсяг виробництва товарів та послуг знаходиться у прямій залежності, з одного боку, від виробничого потенціалу суспільства, який визначається наявністю ресурсного забезпечення та невикористаних виробничих потужностей, а з іншого— рівнем купівельної спроможності населення та юридичних суб'єктів ринку—домашніх господарств, фірм, підприємств. Виробництво позбавляється економічного сенсу, якщо відсутній ринок на відповідні товари і послуги Зазначимо і те, що досягнення економічної рівноваги саме по собі не є самоціллю. Вона має розглядатися лише в контексті ефективності виробництва. Рівновага є засобом досягнення ефективності, яка з макроекономічних позицій розглядається як ступінь використання наявних в суспільстві ресурсів. Суспільство завжди прагне до того, щоб максимально використати ресурси, які є у його розпорядженні, серед яких визначальна роль належить ресурсам робочої сили. У зв'язку з цим ефективною можна вважати лише ту економіку, яка забезпечує ефективну зайнятість. Зайнятість є одним з визначальних критеріїв макроекономічної ефективності та відповідно до цього загальної рівноваги. Тепер з'ясуємо ще одне питання. Який фактор є важливішим у системі економічної рівноваги—грошовий попит чи пропозиція товарів і послуг? З позицій дефіцитної економіки це питання може бути сприйнято як невдалий жарт. Звичайно, виробництво і пропозиція товарів є головним, скаже нам господарка чи підприємець, що постійно потерпають передусім саме через цей дефіцит. Та й згідно з системою теоретичних поглядів, яка тривалий час існувала в нашій країні, вважалося, що “пропозиція завжди сама породжує попит”. Однак економіста-аналітика, який вивчає потенційні можливості економічного процесу, ця позиція не може задовольнити. 1 справа не лише в тому, що в економіці завжди існують невикористані виробничі ресурси. У зв'язку з цим нагадаємо, що в структуру останніх входять: 1) матеріальні ресурси—земля, сировинні матеріали і капітал; 2) людські ресурси—праця і підприємливість. Ми знаємо, що існує взаємна замінюваність ресурсів. Вона реалізується в межах певних технологічних структур, які, як показує реальна економічна практика, є необмеженими у своєму про- 388
гресивному розвитку. У зв'язку з цим рідкість ресурсів, що визначає масштаби виробництва, завжди є відносною. З огляду на це визнання рівноваги пропозиції товарів та послуг як лідируючого фактора не може вважатися достатньо коректним. Сенс кейнсіанської концепції динамічної рівноваги полягає в тому, що у системі взаємозв'язку попиту та пропозиції як визначальний компонент розглядається ефективний грошовий попит. Зростання його є активним стимулом виробництва. І, навпаки, недостатність ефективного попиту може завдати шкоди зростанню виробництва і зайнятості трудових ресурсів. У зв'язку з цим ефективний попит розглядається не просто як стимул виробництва, а як фактор, що визначає економічні межі останнього. Слід наголосити на відмінності понять “сукупний попит” і “ефективний попит”. За Дж, М. Кейнсом, ефективним є такий рівень сукупного попиту, який призводить до встановлення загальноекономічної рівноваги. Що мається на увазі? Якщо в економіці існують недозавантажені виробничі потужності, неповна зайнятість, якщо наявний невикористаний технологічний потенціал,. “ноу-хау”, резерви підприємництва, то ясно, що сукупний та ефективний попит за своїми параметрами збігаються. Однак можна уявити і протилежне. Припустимо, що на певний момент досягнуто максимальне завантаження комплексу виробничих ресурсів. Зрозуміло, що за такої економічної ситуації еластичність ефективного попиту буде обмеженою. Його обсяг не збігатиметься з сукупним попитом. Частка останнього перевищуватиме величину ефективного попиту. Вона у цьому випадку буде надлишковою, тобто такою, що порушує рівновагу економічної системи суспільства, робить її незбалансованою. Проблему грошового попиту досліджують також економісти монетаристської школи. Однак моиетаристи, як уже зазначалося, стоять на позиції стабільного попиту, прямої пропорційної залежності його обсягу від рівня номінальних доходів, які отримує та чи інша особа або господарство. Принципова відмінність кейнсіанської позиції з цього питання полягає у запереченні такої залежності. Ця відмінність позицій грунтується на неоднозначному підході зазначених шкіл економічної теорії до визначення співвідношення між двома компонентами грошових доходів—часткою, яка безпосередньо використовується з метою споживання, і тією, що заощаджується або використовується в інвестиційному процесі. В теорії монетаристів це співвідношення є стабільним, у кейнсіанців, навпаки, еластичним, залежним від дії ряду економічних і психологічних чинників., Це означає, що динаміка інвестицій, від якої залежать темпи економічного розвитку, в тому числі рівень зайнятості, може суттєво відхилятися від динаміки номінальних доходів як на рів-
389
ні окремих господарств, так і в масштабах усієї економіки. В кінцевому підсумку йдеться про те, що можливості регулятивного впливу грошового фактора на розвиток виробничого процесу, ефективне використання наявних ресурсів визначаються еластичністю співвідношення, яке розглядається.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Гроші та “ефективний попит”» з дисципліни «Основи економічної теорії»
