До останнього часу в економічній літературі підприємницький доход розглядався як частина прибутку, яка залишається у розпорядженні капіталіста-функціонера після сплати процента на позиковий капітал. Спочатку поділ прибутку на процент і підприємницький доход поширювався лише на позиковий капітал, який використовувався промисловими капіталістами у процесі нагромадження. З розвитком капіталістичного кредиту поділ прибутку на процент і підприємницький доход набуває всезагального характеру: весь прибуток незалежно від того, отриманий він від використання власного чи позикового капіталу, поділяється на зазначені складові частини. 3 переходом від адміністративно-командної економіки до ринкових відносин змінюються погляди на підприємця і його доход. Раніше підприємця ототожнювали з капіталістом, експлуататором. Вважалось, що останній ніякої користі суспільству не приносить, іншими словами, не має права на винагороду своєї економічної діяльності. Сьогодні слід визнати, що підприємець—це необхідний суб'єкт ринкових відносин. І тут треба згадати Адама Сміта, який вважав, що підприємець, який має на меті свої власні інтереси, “часто більш дієво служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається служити їм” *. Підприємці, мають право на певну винагороду у вигляді підприємницького доходу. Джерелом його повинен бути в основному прибуток. Така практика існує в усіх країнах з розвиненими ринковими відносинами. Підприємницький талант має бути заохочений за рахунок нормального прибутку. Він є елементом внутрішніх витрат поряд з внутрішньою заробітною платою. “Якщо ця мінімальна або нормальна винагорода не забезпечується, підприємець переорієнтує свої зусилля з цього напряму діяльності на інший, більш привабливий, або навіть відмовиться від ролі підприємця заради одержання зарплати або платні *. Отже, розуміння терміну “прибуток” зовсім інше, ніж у минулому. Те, що ми раніше тлумачили як прибуток (грошова виручка від продукції мінус витрати виробництва і реалізації), на Заході розуміють як бухгалтерський прибуток. Поряд з ним визнають економічний прибуток—загальну виручку з відрахуванням усіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні нормальний прибуток підприємця).
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Підприємницький доход» з дисципліни «Основи економічної теорії»
