Підприємницька діяльність здійснюється від імені і під майнову відповідальність певними суб'єктами. Суб'єктами підприємництва (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності, юридичні особи всіх форм власності. Громадяни або фізичні особи (окремі індивідууми) виступають у цій якості як: а) організатори індивідуального виробництва, на якому застосовуються засоби виробництва, що належать йому, використовується власна праця; б) організатори виробництва, де застосовується власний капітал і наймана праця. Юридичні особи (товариства, акціонери, кооперативи, спільні підприємства, різні асоціації, об'єднання) як суб'єкти підприємницької діяльності порівняно з індивідуальним підприємництвом займаються діяльністю у більш великих масштабах з обов'язковим залученням найманої робочої сили. Особливо слід сказати про державу та її відповідні органи (адміністративно-господарські одиниці, органи уряду, в тому числі міністерства, комітети) щодо підприємницької діяльності. За загальними правилами ринкової економіки держава не може бути суб'єктом ринкових відносин, а отже, і підприємцем. Ці функції вона як власник делегує корпораціям, асоціаціям, кооперативам, 260
спільним, індивідуальним та іншим підприємствам. Зумовлено це тим, що держава є організатором загальних правил підприємництва і має контролювати виконання їх. Відповідно до Закону “Про підприємництво” в Україні не дозволяється займатися підприємницькою діяльністю таким категоріям громадян: військовослужбовцям, службовим особам органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органам державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Забороняється займатися підприємництвом також певним особам, зокрема, тим, хто має непогашену судимість за крадіжки, хабарництво, інші корисливі злочини. Такі обмеження для ведення підприємницької діяльності існують у всьому світі й зумовлені необхідністю, по-перше, забезпечити однакові можливості для всіх фізичних і юридичних осіб у свободі підприємництва (можливість придбати економічні ресурси, організувати процес виробництва за власним вибором, реалізувати товар на ринку) і свободі вибору (можливість використовувати капітал у будь-якій сфері, бути суверенним у споживанні); по-друге, позбавити осіб, що працюють у владних структурах і причетні до розробки законодавства, нормативних актів, державних замовлень, міждержавних угод і можуть створювати пільгові умови для якогось з суб'єктів, одержуючи за це певні вигоди, винагороди, а отже, захистити суспільство від зловживань, корупції, по-третє, позбавити нечесних, недобросовісних і кримінальних осіб займатися господарською діяльністю. Обмежуючим фактором підприємницької діяльності є і капітал, який створює передумови для того, щоб стати реальним суб'єктом підприємництва. А оскільки капіталом володіють далеко не всі, то і підприємцями в суспільстві всі бути не можуть. Об'єктом підприємництва є певний вид діяльності (виробництво, торгівля, інноваційна справа, посередництво, операції з цінними паперами), який матеріалізується у вироблюваній продукції! (послугах, інформації). Визначальним критерієм тут є не сфера, а .зміст діяльності. Проте слід мати на увазі, що підприємництво .може застосовуватися у всіх сферах економіки, окрім тих, втрата державного контролю над якими створює небезпеку для суспільства, шкодить здоров'ю людей. Мова йде про виготовлення і реалізацію недержавними структурами зброї, наркотичних засобів, грошових знаків. Такі види діяльності в Україні, як розвідування і експлуатація корисних копалин, ремонт спортивної, мисливської та інших видів зброї, виготовлення і реалізація медикаментів, хімічних речовин, виробництво пива, вина, лікеро-горілчаних виробів, вироб- 261
ництво сигарет, медична, ветеринарна та юридична практика потребують спеціального дозволу—ліцензії. Державні органи, ,які видають ліцензії, можуть тим самим регулювати і контролювати зазначені види діяльності. За формами власності та організацією можна виділити такі основні види підприємництва: індивідуальні, засновані на приватній власності фізичної особи та її праці (фермери, ремісники без постійно застосовуваної найманої праці); сімейні, які грунтуються на приватній власності громадян-членів однієї сім'ї з можливістю використання найманої робочої сили; приватні або партнерські зі створенням юридичної особи і .обмеженою відповідальністю (малі підприємства, товариства, кооперативи, як правило, користуються найманою працею); акціонерні, засновані на власності акціонерів (власників цінних паперів—індивідуумів, юридичних осіб); орендні, які беруться за відповідну плату на певний час у користування, що дає їм право бути власником результатів праці, доходів та на розпорядження майном; колективні (народні), які функціонують в умовах власності трудового колективу на майно, продукцію і доходи; інноваційні, діяльність яких передбачає використання інтелектуальної власності; спільні, що створюються об'єднанням майна різних власників. Перелічені види підприємницької діяльності (наприклад, за контрактом, угодою менеджера або адміністрації в цілому з власником, різні форми кооперування) можна об'єднати у три групи: одноосібне володіння, товариство, корпорація.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Суб'єкти, об'єкти і види підприємництва» з дисципліни «Основи економічної теорії»
