Розглянуті раніше мотиви збереження грошових залишків (трансакційний і спекулятивний) характеризують специфіку формування індивідуального попиту на гроші і відповідно до цього поведінки особи (домашнього господарства) в умовах високої зрілості банківської та грошово-фінансової систем, ринку грошей і товарів. Йшлося про визначення загальнотеоретичних засад аналізу процесів, що розглядаються. Немає потреби доводити, що в умовах перехідної економіки, яка характеризується високим рівнем товарного дефіциту, інфляційних процесів, обмеженою структурою функціональних грошових форм, ринку цінних паперів та іншими аналогічного роду чинниками, дія розглянутих мотивів значною мірою обмежується, а в ряді випадків і деформується. Однак констатація цього незаперечного факту ніякою мірою не зменшує значимості розглянутих вище теоретичних обгрунтувань. Справа в тому, що перехідна економі-
225
ка — це економіка, яка рухається до ринку, робить до нього реальні кроки, а тому змодельовані раніше процеси мають розглядатися як відповідне визначення перспективних параметрів економічного розвитку. Теоретичне значення загальнотеоретичних принципів формування попиту на гроші полягає також в іншому. В них розкриваються найбільш глибинні абстрактні основи цієї сфери грошових відносин. Це економічний фундамент монетарної теорії, зміст якого відшліфовувався в процесі багатовікового розвитку світової економічної думки. Абстрактні положення ніколи не збігаються і не можуть збігатися з конкретним, специфічним. При переході до більш конкретного — поверхового — рівня аналізу вони мають коригуватися з урахуванням реальних обставин економічного життя. Проте, не знаючи фундаментальних закономірностей процесів, не можна мати достатньо коректне уявлення про конкретні вияви їх. На таких принципах побудована будь-яка теорія суспільного розвитку. І монетарна теорія не може бути в цьому винятком. При розгляді специфічних особливостей формування попиту на гроші в умовах перехідної економіки слід ураховувати ряд фактів, які у попередньому аналізі не враховувалися. 1. Мова йде передусім про структуру особистого споживання, яка характеризується відносно низькою часткою витрат як на товари довгострокового користування, так і дорогі послуги. З огляду на це в умовах зростання грошових доходів (окремих категорій населення) розподіл грошей між трансакційними витратами і збереженням їх зміщується в сторону зростання частки МdT за рахунок збільшення попиту на зазначені цінності — холодильники, телевізори, меблі, легкові автомашини, будівництво власного житла, дач, витрати вихідного дня, відпочинку, туристичні поїздки за кордон тощо. Отже, зміни у структурі споживання призводять до відповідних змін структури збереження грошових залишків. При цьому порушується один з принципів монетарної теорії про відносну стабільність існуючого (що склалося за певний період) співвідношення між MdT і Mds. В умовах перехідної економіки розвивається протилежна тенденція. 2. Фактором, що діє у напрямі використання грошових збережень у найбільш ліквідній формі, є існуючий товарний дефіцит. Споживач здійснює покупки не тоді, коли в цьому є необхідність, а коли це можливо. Чим нестабільнішою є пропозиція товарів, тим більшою мірою окремі особи та домашні господарства вимушені вдаватися до накопичення готівкових коштів. Йдеться про відповідний попит на грошові залишки, пов'язаний з неможливістю своєчасного здійснення передбачених раніше покупок. 3. Відсутність достатньо розвиненої інфраструктури грошового і фінансового ринків призводить до того, що особи (домашні гос- 226
подарства) фізично позбавлені можливості здійснювати збереження грошей безпосередньо у формі спекулятивних залишків (фінансових активів) — акцій, облігацій, інших видів цінних паперів. У зв'язку з цим спрацьовує ефект заміщення багатства: гроші розміщуються у високоліквідні товари — ювелірні вироби, твори мистецтва, інші цінності, які виконують функцію гарантованого резерву багатства і при необхідності легко реалізуються. Стимулом формування такого резерву є також інфляційне знецінення грошових збережень. Таку саму природу має нагромадження коштів у іноземній (твердій) валюті, яка в цьому випадку заміщує національні грошові одиниці насамперед у функції засобу нагромадження. 4. В умовах інтенсивного розвитку інфляційних процесів суттєво послаблюється не лише функція нагромадження грошей, а й еластичність (реакція) їхнього попиту щодо зміни ставки банківського процента, також процента на вклади населення в ощадний банк. Однією з причин цього є те, що прогресуюча інфляція ускладнює можливості встановлення позитивної норми процента (норма процента вища, ніж середньорічні темпи інфляції). За цих умов збереження грошей для використання з трансакційною метою та відповідний їх тиск на попит товарів також зростає. Існують й інші фактори об'єктивного характеру, що вносять суттєві корективи у класичні механізми формування касових залишків в умовах перехідної економіки. Разом з тим при всій своєрідності вони не випадають повністю з напрацьованих монетарною теорією систем наукового аналізу. Слід ураховувати й динамізм економічного життя — приватизацію державних підприємств, корпоратизацію їх, приватизацію земельних ділянок, житла, розвиток підприємництва та інші процеси, які з різним ступенем інтенсивності розвиваються протягом останнього часу в постсоціалістичних країнах, в тому числі в Україні. Поглиблення їх сприятиме більш повній реалізації загальних для ринкової економіки принципів грошових відносин, в тому числі формуванню грошового попиту.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Специфічні особливості формування попиту» з дисципліни «Основи економічної теорії»
