Поняття “роздержавлення” і “приватизазація” власності взаємопов'язані, проте не тотожні. Одержавлення означає, по-перше, активне і все зростаюче втручання держави в економіку; по-друге, одержавлення власності, тобто зростання державного сектора економіки і зменшення недержавних форм власності та господарювання; по-третє, одержавлення ринкових відносин, тобто зростання державного споживання, контролю, регулювання тощо. Отже, роздержавлення як протилежність одержавленню має відображати комплекс заходів, спрямованих на усунення монополії держави на власність, скорочення державного сектора і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки. Термін “приватизація” дуже місткий. Він включає як приватну, так і особисту, а також трудову і нетрудову приватну власність. Зазначимо, що вони не тільки відрізняються, але й мають багато спільного, можуть в умовах ринкової економіки перетворюватися одна в одну. Так, особливістю нетрудової власності є те, що власник засобів виробництва може сам не працювати і одержувати доход у якійсь формі. Отже, у цьому випадку працівник і власник — дві різні особи, які реалізують свої інтереси, один використовує свій капітал, а другий — свою здатність до праці. Якщо ж власник засобів виробництва сам їх використовує, не наймаючи робочої сили, тобто є і власником, і працівником, то це трудова приватна власність. Характерною ознакою особистої власності є те, що її об'єктом стають блага, які задовольняють особисті та сімейні потреби. У процесі формування і розвитку ринкових відносин обов'язково відбуватиметься формування різних форм власності, в тому числі приватної, а отже, відтворюватиметься особиста, трудова і нетрудова приватна власність за рахунок зменшення інших її видів. Саме ж слово “приватний” походить від латинського слова privatus, тому приватизацію слід розуміти як перетворення державної (а також колективної) власності на приватну. Іноді приватизацію трактують як денаціоналізацію. Частково це так. Разом з тим, це поняття не тотожні, хоча між ними є і спільне. Денаціоналізація не завжди означає перетворення державної власності на приватну. Вона може перетворити державну власність і на різні форми колективної власності. Досягнення основних цілей роздержавлення і приватизації власності — створення багатоукладної соціальне орієнтованої рин- 159
кової економіки — вимагає дотримання певних принципів її формування та реалізації. 1. Забезпечення кожному громадянину України однакового доступу до об'єктів приватизації та необмеженого вибору сфер приватизації. 2. Охоплення цим процесом усіх сфер економіки з урахуванням інтересів усіх суб'єктів, у тому числі трудових колективів і окремих громадян. 3. Використання усіх форм власності виходячи з економічної доцільності, а не якихось інших критеріїв. Жодна з форм не може абсолютизуватися. 4. У власності держави має залишатися майно, необхідне для виконання нею своїх функцій. 5. Роздержавлення і приватизація мають здійснюватися під громадським контролем, з широким інформуванням населення. Дотримання цих принципів не тільки забезпечить можливість кожному громадянину України володіти засобами виробництва, свободу господарської діяльності для різноманітних форм власності, в тому числі оновленої державної, а й виключить такі небажані явища, як підміна приватизації псевдоприватизацією, яка набуває розмаху. Як бачимо, роздержавлення економіки — докорінне питання перетворення власності, розв'язання якого дасть можливість ліквідувати монопольне становище держави та її відомств, створить умови для розвитку різноманітних форм власності: перетвореної державної власності, акціонерної, кооперативної, приватної та інших, зробить кожного працівника, трудовий колектив справжнім суб'єктом відносин власності. Це головна мета економічної політики на сучасному етапі, яка має забезпечити рівноправність усіх форм власності, створить необхідні передумови для розвитку ринкових .відносин, зміцнить трудову і підприємницьку мотивацію зростання ефективності виробництва.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Роздержавлення і приватизація власності» з дисципліни «Основи економічної теорії»
