Як уже зазначалося, можливість появи і розвитку функціональних форм закладена у самій сутності грошей, природі їхніх функцій. Ця можливість зумовлена багатоплановістю грошових відносин, тим, що гроші виконують, з одного боку, суспільну функцію загального вартісного еквівалента і, з іншого — виступають у ролі технічного апарату, що обслуговує певні сторони товарного обміну. Функціональні форми є похідними від грошових функцій, їхнім логічним продовженням. Вони виступають як форма безпосереднього буття грошових функцій в умовах структурно розвинених товарних відносин. Функціональні форми є найвищим ступенем у розвитку грошових відносин. Маючи суттєві відмінності від попередніх структур, вони разом з тим зберігають спадковість з ними. Аналіз особливостей обігу функціональних форм грошей у їхньому реальному втіленні — найбільш складна заключна фаза логічної структури вивчення системи грошових відносин. Для того, щоб запобігти однобічному підходу до визначення специфіки грошових функціональних форм, при вивченні їх мають врахуватись такі методологічні положення. 107
Як складові ланки і разом з тим як автономно відокремлені елементи грошової системи функціональні форми грошей суттєві по відношенню одна до одної й несуттєві щодо загальної системи. Вони розвиваються за законами системи в цілому і разом з тим підпорядковані власній логіці розвитку. Маючи відносну самостійність, форми грошей, що розглядаються, характеризуються власною сукупністю функціональних проявів. У цьому реалізується їхня сутнісна відособленість, виявляється своєрідність “розподілу обов'язків” у системі грошових відносин на найбільш зрілих етапах її розвитку. Функціональні форми грошей не автономні. Вони можуть бути теоретично обгрунтовані лише як структурні ланки, складові елементи загальної системи грошових відносин. Зазначені форми реалізуються лише на основі внутрішньої взаємодії як продовження субординації, притаманної грошовим функціям. У цьому виявляє себе генетична наступність у розвитку грошових відносин. Кожна окрема функціональна форма грошей сама по собі неспроможна віддзеркалити сукупність грошових відносин. З огляду на це мета вивчення теорії грошей полягає в тому, щоб визначити передусім місце і роль кожної функціональної форми грошей, характер її взаємодії з загальною системою грошових відносин і на цій основі синтезувати ознаки, які, з одного боку є протилежними, а з іншого — відображають різні сторони єдиного, цілісного механізму грошових відносин. Сучасна ринкова економіка характеризується наявністю різноманітності функціональних форм грошей. Структурна розгалуженість грошової системи — результат прогресуючого ускладнення ринкових відносин, спосіб надання ринку необхідної еластичності, що є однією з суттєвих ознак її дієздатності. У зв'язку з цим можна визначити, що ступінь зрілості грошової системи багато в чому визначається структуризацією та відповідною різноплановістю її функціональних ланок. Які критерії використовує економічна наука і практика при класифікації функціональних форм грошей? В економічній літературі, підручниках з теорії грошей, а також у державній статистиці країн Заходу тривалий час широко використовується агрегатний метод класифікації функціонуючих форм грошей. Він грунтується на ступені ліквідності кожної з них. Як уже зазначалось, одним з суттєвих показників, який характеризує відмінність грошей від інших активів, є їхня ліквідність. Вважається, що гроші є ліквідним (або, інакше, таким, що легко реалізується) майном. “Чим ліквідніша річ,—підкреслює американський економіст П. Хейне,— тим більше вона схожа на гроші. Коли певний вид майна досягає абсолютної ліквідності, то ця схо- 108
жість досягає найвищої позначки” *. Відповідно і зрілість окремих функціональних форм грошей визначається ступенем їхньої ліквідності. Цей, значною мірою незвичайний для практики адміністративної економіки, підхід заснований на так званому портфельному методі аналізу використання грошей, який розглядається у західній літературі як основа сучасних теорій грошових відносин. Йдеться ось про що. В умовах ринкової економіки людина має можливість зберігати своє багатство у різних формах, одна з. можливих серед яких — гроші. Окрім грошей, це можуть бути різного роду цінні папери держави, акції приватних компаній, капітал у матеріально-фізичній формі тощо. Портфельний підхід розглядає індивіда в момент, коли він володіє певним фондом багатства і приймає рішення з приводу активів, у яких він певний період збирається зберігати це багатство (майно). Звичайно, головний вплив на рішення, що має бути прийняте, спричиняє мета — одержання максимального доходу від багатства. А це, в свою чергу, пов'язане з ступенем ліквідності конкретної форми активу, якому буде віддано перевагу, Вважається, що ліквідність будь-якого виду майна (активу), в тому, числі певної грошової форми, безпосередньо пов'язана з витратами його обміну на інші види майна. Майно, витрати обміну якого дорівнюють нулю, є абсолютно ліквідним. Це, наприклад, купюри долара. Акція і довгострокова облігація, випущені в обіг, мають менший ступінь ліквідності, але на них можна отримати проценти. Віддаючи перевагу грошам як більш ліквідній формі розміщення багатства, індивід жертвує часткою доходу, який він би міг отримати при альтернативному підході. Математично цю залежність виражають формулою W=f(M, В), де W — особисте багатство; М — грошова банкнота; В — державна облігація. Отже, смисл портфельного підходу при визначенні структури особистого багатства полягає в оцінці його окремих елементів з позицій ступеня їхньої ліквідності. Цей принцип використовують і при визначенні структури грошової маси, в тому числі при класифікації різних функціональних форм грошей. Його методологічна доцільність не може викликати сумніву, адже в цьому підході, як і в цілому в методології аналізу будь-яких процесів ринкової економіки, в центрі відповідних оцінок знаходяться інтереси особи — головного суб'єкта ринкових дій. На це дуже важливе положення у теорії грошей слід звернути чільну увагу. ______________________ · Хейне П, Экономический образ мышления: Пер. с англ.—М., 1991.—С.540. 109
Центральні банки ряду провідних країн Заходу розраховують обсяг грошової маси за допомогою двох агрегатів — М1 і М2. Грошовий агрегат являє собою визначене законодавством відповідно до принципу ліквідності специфічне угрупування певної категорії грошових форм.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Функціональні форми грошей» з дисципліни «Основи економічної теорії»
