Функція нагромадження є досить складною за своїм змістом, і її не слід спрощувати. Насамперед слід зрозуміти, що формування і реалізація цієї функції пов'язані зі здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства. Як відомо, різниця між бартерним господарством, де існує безпосередній обмін товару на товар (Т—Т), та системою, де застосовуються гроші, полягає у порушенні синхронності операцій обміну. Обмін товарів розвивається у часі. У зв'язку з цим отримані після продажу товарів і послуг гроші мають гарантувати їхньому власникові збереження у майбутньому своєї купівельної спроможності. Вона має не лише акумулювати в собі протягом певного часу вартість проданих матеріальних благ, а й виступати у ролі представника будь-якої форми багатства, яку можна з. часом за них отримати. Це означає, що реалізувати себе у ролі засобу нагромадження гроші можуть лише за умови, коли вони є стійкими та стабільними. Реалізація грошей як засобу нагромадження висвітлює їхній взаємозв'язок з функцією міри вартості. По суті гроші в ролі загальної матеріалізації суспільного багатства є логічним запереченням і водночас продовженням саме цієї функції. Як і функція міри вартості, вони утримують в собі можливість реалізації соціального призначення грошей—виконання ролі загального еквівалента. Однак реалізується це призначення функцією нагромадження не одноосібне, а на основі взаємодії з функцією грошей як одиницею виміру, а також функцією засобу платежу. Маємо враховувати, що дія грошей як засобу нагромадження передбачає суттєве ускладнення і функції обігу. Гроші у зазначеній функції з простого посередника обміну трансформуються у загальновизнаний засіб платежу. Гроші реалізують себе у будь-якій споживній вартості, що пропонується ринком. Зрозуміло, що здійснити це призначення вони можуть лише за умови, коли гроші не декларативно, а по суті спроможні виступати у ролі засобу збереження вартості, виконувати функцію нагромадження. На підтвердження цього можна послатися на добре відоме явище, коли в період швидкого наростання інфляційних процесів знецінені гроші перестають використовуватися не лише як засіб нагромадження, а й у функціях міри вартості та засобу платежу, поступаються місцем бартерному обміну. Органічна єдність функцій нагромадження і засобу платежу, що формує більш високу, ніж у поєднанні функцій міри вартості 106
й засобу обігу форму грошей, виявляється і в іншому аспекті, який слід ураховувати. Цілком зрозуміло, що акумулювати в собі вартість і на цій основі виступати у ролі засобу нагромадження можуть не лише гроші, а й будь-який інший актив — коштовності, твори мистецтва, житловий будинок, акції, облігації тощо. Чим же відрізняються гроші від цих активів у призначенні, про яке йдеться. На відміну від інших товарів грошам притаманна ліквідність. Це поняття є одним з центральних в теорії грошей. У підручнику “Гроші, банківська справа і грошово-кредитна політика”, про який уже згадувалося, ліквідність визначається як можливість використання певного активу у ролі засобу платежу і водночас як здатність цього активу зберігати свою номінальну вартість незмінною. Відповідно до цього гроші кваліфікуються як актив, що характеризується повною ліквідністю. Гроші .можуть бути використані як засіб платежу лише тоді, коли вони не змінюють свою власну номінальну вартість. Отже, поєднання функцій нагромадження і засобу платежу визначає одну з принципово важливих ознак грошей — їхню абсолютну (або близьку до цього) ліквідність. Розглянуті питання окреслюють лише загальну схему, яка розкриває .зміст найважливіших функцій грошей, співвідношення їх та принципи вдаємодії.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поєднання функцій нагромадження і засобу платежу» з дисципліни «Основи економічної теорії»
