Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія, на якій він заснований,— вартісної. Основи вчення трудової теорії вартості заклали англійські економісти У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо. Але найбільш повно її розробив К. Маркс. Розкриваючи еволюцію форми вартості, він довів, що форма вартості, хоча вона реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. То- 86
вар набуває форми вартості лише при зіставленні з іншими товарами. У своєму розвитку форма вартості товару аж до появи грошової форми вартості проходить кілька етапів. Першою формою вартості є проста, одинична або випадкова. Вона виникла на ранньому етапі розвитку людського суспільства, коли ще не сформувався суспільний поділ праці. Обмін мав епізодійний характер і відбувався за такою формою.: Т1—Т2. При цьому Т1 міг бути рибою, а Т2 — м'ясом. Такий обмін міг виникнути між різними общинами, у однієї з яких був певний надлишок риби, а у другої—м'яса. Він був випадковим, нерегулярним, як і блага, що обмінювалися в певній пропорції. У цьому міновому відношенні вартість риби виражена у м'ясі, що означає: кожному товару належить різна роль. Роль першого активна, він відображає свою вартість у іншому товарі. Другому товару належить пасивна роль, оскільки він є засобом для вираження вартості першого. Товар, що відіграє активну роль, знаходиться у відносній формі вартості, а той, якому належить пасивна роль,— у еквівалентній. У одному акті обміну певний товар може бути лише у відносній або еквівалентній формі вартості. Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари. Розвиток суспільного поділу праці сприяє зростанню її продуктивності, збільшенню виробництва різних благ для обміну, що призводить до розширення самого обміну, робить його регулярним, а не випадковим, одиничним. У цих умовах кожний товар може обмінюватися не на якийсь один, а на багато різних товарів. Так відбувається перетворення простої форми вартості на повну або розгорнуту. Вона має таку формулу:
Отже, Ті (риба) може обмінюватися у певній кількості на м'ясо, борошно, полотно, молотки та інші товари, які стають його еквівалентами. Оскільки в процесі розвитку-виробництва кількість товарів-еквівалентів, в яких знаходить вираження вартість Т1 (риба), зростає, то все більша кількість товарів відображає свою вартість у цьому товарі. Це призводить до того, що з усіх товарів виділяється якийсь один товар, що починає виконувати роль загального 87
еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості, що має формулу
За цих умов уперше всім товарам, що знаходяться у відносній формі вартості, протистоїть один загальний еквівалент. Його роль ,у різних народів виконували найрізноманітніші товари, але перевага у тій чи іншій місцевості віддавалася продуктам масового виробництва. Всі мали знати, яка .цінність цього товару, оскільки він виконував роль загального еквівалента. Такими товарами були худоба, хутро, сіль, чай, коштовні метали тощо. Недоліком товарів, які виконували роль загального еквівалента, було те, що не кожний з них можна було поділити на певну кількість частин або без труднощів транспортувати, зберігати тощо. Через ці об'єктивні обставини розвитку виробництва і обміну функція загального еквівалента закріпилась за золотом. Так виникла грошова форма вартості, яка має таку формулу:
Золото стає грішми. Але за своєю природою воно не є грішми. Протягом певного часу в історії суспільства золото існувало просто як метал. Тільки розвиток товарних відносин завдяки фізичним властивостям золота, а саме: однорідність, можливість легкого поділу на частини, зберігання без втрат і високої вартості у невеликій кількості -— робить його грішми.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Теорія трудової вартості» з дисципліни «Основи економічної теорії»
