Попри всі ідеологічні та політичні перепони, що існували, намагання побудувати утопічне суспільство з будь-якою екзотичною назвою, суспільне буття розвивається за об'єктивними законами. Економічні системи сучасних країн не тільки співіснують, а й взаємодіють, зближуються. І це характерно як для продуктивних сил, так і для виробничих відносин. Врешті-решт це призводить до конвергенції, тобто посилення схожості й навіть спільності економічних систем. Так утворюються змішані системи — новий тип суспільного устрою. Змішані системи почали складатися на рубежі 60—70-х років XX ст. у розвинених країнах (США, Канаді, західноєвропейських країнах, Японії) під впливом об'єктивних причин і передусім у зв'язку з переходом їх до постіндустріальної цивілізації. Не зважаючи на специфічні форми соціально-економічного розвитку, особливості організації та управління економічною і соціальною сферами життя у різних країнах, визначальною тенденцією і загальною ознакою переходу кожної країни до нового суспільного устрою є процес плюралізму. Він пронизує всі сфери — економіку, політику, культуру—і спрямований на людину, її потреби. Людина стає головною цінністю в такій системі. Змішані системи як новий тип суспільного устрою мають такі загальні риси. 1. Переплетіння, взаємопроникнення і взаемодоповнення колективного, приватного і державного господарств, а також взаємний перехід одного типу господарства в інший. Саме тому змішане суспільство називають ще поліформічним. Багатоукладність і взаємопроникнення економік різних типів зумовлене економічною і соціальною доцільністю за умов об'єктивного процесу розвитку економіки, для якої характерно, з одного боку, зростання усуспільнення господарства і піднесення на цій основі економічної ролі держави, а з іншого — зростання ролі економічного відособлення, що зумовлює все більш широке використання ринкових відносин. 2. Соціальна орієнтація економіки, підвищення на її основі життєвого рівня людей. Досягти цього можна лише на основі зростання регулюючої ролі держави, яка має, з одного боку, втручатись в економіку там, де ринок не може реалізувати певні потреби суспільства: захист недієздатних верств населення, розвиток охорони навколишнього середовища і обороноздатності країни, держава має регулювати економічні та соціальні процеси. А з іншого боку, діяльність певних господарських структур може бути ефективною лише за умов ринкового саморегулювання. В такому випадку держава не повинна втручатися в їхню діяльність. Отже, 64
ддя поліформічного суспільства характерно поєднання саморегулювання і регулювання економіки. 3. Демократична форма управління спроможна забезпечити економічні, політичні та духовні гарантії для найбільш повної реалізації потенцій кожної людини. Лише на цьому шляху може сформуватися громадянське суспільство, у якому домінує соціальна злагода. Отже, наявність багатьох економічних укладів, зближення і .конкуренція їх (що характерно для сучасних розвинених країн) — це закономірний процес розвитку суспільства, який відображає тенденцію підвищення ролі загальноекономічних, загальнолюдських, загальноцивілізаційних факторів у людському бутті.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Змішані (поліформічні) системи» з дисципліни «Основи економічної теорії»
