Така система утвердилася в нашій країні наприкінці 20-х років і проіснувала до кінця 80-х років XX ст. Їй притаманні такі основні риси: відмова від природного процесу усуспільнення, розвитку багатоукладної економіки і насильницьке одержавлення засобів ви- 62
робництва, перетворення останніх на функціональну власність тих, хто нею управляє, розпоряджається (відомств, бюрократії), відчуження від власності безпосередніх виробників (окремих працівників і трудових колективів); згортання товарно-грошових відносин, утвердження позаекономічних, примусових методів організації праці; зрівняльність інтересів усіх працівників, протиставлення соціального та індивідуального в людині. При цьому класовий інтерес висувався як головний, визначальний, інститути влади проводили політику, орієнтовану на реалізацію класового інтересу. Реальна, жива людина у цій політиці була лише засобом, а не метою; бюрократизація всіх державних і партійних структур, придушенням самоврядування, утвердження повної сваволі партійно-державної влади щодо народу. Ця система ігнорувала об'єктивні закони розвитку, загальнолюдські цінності, спільне, що існує в різних системах, а спиралась виключно на особливе, специфічне; і передусім на класовий підхід. Авторитарно-бюрократична система будувалась на державній власності, яка вважалася загальнонародною, що призводило до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою з боку держави. Це зумовлювало розмежування інтересів у суспільстві, підрив матеріальної заінтересованості, утворення адекватного апарату управління, його всевладдя і згортання демократії. Моноекономіка (одноукладна економіка)—характерна риса простої, нерозвиненої системи, якою було первісне суспільство. З розвитком суспільного поділу праці, продуктивних сил посилюється тенденція до багатоманітності форм власності та господарювання, а отже, багатоукладності економіки. У нас тривалий час домінувала точка зору, що багатоукладність притаманна лише перехідному періоду від капіталізму до соціалізму. Капіталістичне суспільство характеризувалось тим, що витісняло всі форми господарювання, засновані на неприватній власності на засоби виробництва. А соціалістичне зводилось до форми господарювання, що грунтується на державній формі власності. Так виникла теорія єдиного моноліту, що призвела до побудови авторитарно-бюрократичної системи. Насправді ж такий тип єдності можливий лише у простих системах. Для складних систем, якою є розвинене суспільство, характерний інший тип єдності. Вона досягається не завдяки руху до єдиної форми господарювання, а через інтеграцію, взаємозв'язки і взаємний перехід одного типу господарювання в інший. Саме цей процес характерний для сучасних розвинених країн.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Авторитарно-бюрократична система» з дисципліни «Основи економічної теорії»
