Система виробничих відносин складна і багатоманітна. Однак головним, визначальним у її змісті є відносини власності. Як основа виробничих відносин власність характеризує суспільний спосіб поєднання працівника з засобами виробництва і відповідні відносини між-людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів виробництва. Вона визначає, в чиїх інтересах ведеться виробництво, його цільову спрямованість, умови розпорядження факторами виробництва і вико- 60
ристання їх. Одночасно відносини власності зумовляють історичну специфіку суспільства, його класову і соціальну структуру, систему влади. Власність на засоби виробництва визначає не тільки характер економічних взаємозв'язків між людьми безпосередньо у процесі виробництва, а й форми розподілу, обміну і споживання створених матеріальних і духовних цінностей. Згідно з цим можна зазначити, що система виробничих відносин кожного суспільства являє собою загальну сукупність економічних зв'язків між людьми, що визначаються специфікою відносин власності, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і духовних благ. Структурні елементи, що входять до системи виробничих відносин, взаємно субординовані. Це виявляється передусім у підпорядкуванні їх специфіці власності, яка виконує системоутворюючу функцію усієї системи. Згідно з цим відносини власності визначають цільову спрямованість розвитку кожної структурної ланки, що входить до загальної системи. Разом з тим слід мати на увазі, що провідне місце у системі виробничих відносин належить відносинам, що складаються безпосередньо у самому виробництві. Саме тут насамперед виявляються відносини власності на засоби виробництва. Розподіл, обмін і споживання попри всю свою важливість у загальному економічному процесі відчувають на собі визначальний вплив виробництва. Відповідно до цього кожна конкретно історична система виробничих відносин формується і функціонує, виходячи з провідної ролі (примату) виробництва і адекватного підпорядкування йому розподілу і обміну створених матеріальних і духовних благ, які споживає людина. Система виробничих відносин кожної суспільної формації не є чимось застиглим. Це не тільки структурно субординована система, а й така, що генетичне розвивається від простого до складного. Мова йде про визначальні етапи, періоди та стадії формаційного розвитку. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства. При цьому виробничі відносини виконують двоїсту роль — двигуна, що стимулює і прискорює зростання продуктивних сил, і водночас протидіє їхньому розвитку. Разом з тим кожна система виробничих відносин є відносно самостійною. Ця самостійність визначається свідомою діяльністю головного суб'єкта виробничих відносин, що бере участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні цінностей, створених людиною, трудова діяльність якої спрямована на задоволення власних потреб та інтересів. У цьому смислі система виробничих відносин формується і розвивається як система свідомої функції людини, яка органічно поєднує об'єктивні та суб'єктивні начала.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Структурні елементи виробничих відносин» з дисципліни «Основи економічної теорії»
