У четвертій частині річного плану маркетингу фіксуються суми асигнувань на маркетинг та їх розподіл. Витрати на маркетинг включаються у собівартість продукції, підвищуючи її величину. Фінансові ресурси на маркетинг відображаються у таких статтях витрат: у комплексній статті витрат на управління підприємством і затрат на експлуатацію обладнання зарплата персоналу служби маркетингу заходи щодо дослідження маркетингу придбання, експлуатація обчислювальної техніки реклама упаковка освоєння нової продукції модифікація продукції вдосконалення гарантійного обслуговування і ремонту установка обладнання прискорення перевезення товару позавиробничі витрати кошторис витрат фондів розвитку виробництва, науки і техніки інші виробничі витрати транспортно-заготівельні втрати У цілому при розробці кошторису витрат маркетингу визначають джерела фінансування наміченого комплексу заходів таким чином, щоб собівартість продукції не була надмірно підвищена, це може призвести до зниження прибутку й підвищення цін, що, в свою чергу, зумовить падіння обсягу продажу. Тому має бути прийняте компромісне рішення: які затрати відносити на собівартість, а які здійснювати за рахунок фондів економічного стимулювання. Не варто забувати й про те, що спостерігається така закономірність: чим більше витрачено на маркетинг, тим більші обсяги продажу й сума прибутку. Загальна величина коштів, асигнованих на маркетинг при виробленні стратегії маркетингу, визначається: 1) методом фіксованого відсотка; 2) методом аналогії. У першому випадку керівництво підприємства на основі досвіду визначає обсяг коштів на маркетинг як певний відсоток від планового обсягу продажу або прибутку. При методі аналогії ця сума виділяється і розподіляється за аналогією з підприємствами, які випускають таку ж продукцію. Наприклад, у США витрати на розробку і виведення на ринок нового товару розподіляються таким чином: на фундаментальні дослідження - 3-6% кошторисних затрат; на прикладні розробки - 7-8%; на підготовку технологічного обладнання - 40-60%; на налагодження серійного виробництва - 5-16%; на організацію збуту (реклама, організація збутової мережі) - 10-27%. Останньою частиною плану маркетингу є перелік контрольних функцій. У процесі контролю проводиться аналіз і перевірка ходу досягнення цілей маркетингу, розподіл і використання асигнувань, ефективність тих чи інших маркетингових заходів та ін.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Кошторис маркетингу» з дисципліни «Основи економічної теорії»
