Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 - спеціалізовані, 8 - фондові й товарно-фондові, 5 - агропромислові, 2 - цукрові, 1 - нерухомості і 1 - міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 - 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише 1993 р. було ліквідовано або перепрофільовано в інші комерційні структури 15 бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори. Економічні, організаційні та правові засади функціонування бірж регулюють закони України "Про товарну біржу", "Про господарські товариства", "Про підприємства". Розроблено ряд інших законодавчих та інструктивних документів про оподаткування господарських суб'єктів. Згідно з Законом "Про товарну біржу" біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу й комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту й пропозиції товарів, вивчення, упорядкування і поліпшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Вона діє на основі самоврядування і господарської самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, власний розрахунковий, валютний та інші рахунки в банках, печатку із зображенням свого найменування. При цьому товарна біржа не веде комерційне посередництво і не має на меті одержання прибутку. Основними принципами діяльності бірж України є рівноправність учасників торгів, застосування вільних ринкових цін, гласність та публічність проведення біржових операцій. Установлюючи правила торгівлі, обов'язкові для всіх учасників торгів, біржі України створюють умови для прискорення товарообігу, регулювання цін на підставі співвідношення попиту та пропонування. Провідні позиції у біржовій торгівлі України зайняла Українська біржа. Тут концентрується необхідна інформація про потреби виробництва, попит та пропонування предметів народного споживання, укладаються угоди на їх поставки, виставляються зразки товарів, які потім, залежно від попиту на них, будуть випускатися в масовій кількості. Біржові ціни важливі для всіх господарників, яким доводиться приймати рішення, особливо на майбутнє. У зрілій ринковій економіці біржові ціни є орієнтиром для складання виробничих програм, тому що від вартості сировини й напівфабрикатів залежать умови збуту виробленої продукції. Тож і у нас біржі мають виконувати функцію ціновиявлення, тобто встановлення первинного співвідношення попиту й пропозиції. Досить часто первинне виявлення ціни спричинює лавиноподібне зростання цін, тому викликає критику з боку споживачів. Проте навіть у цьому випадку позитивний ефект ціновиявлення очевидний, тому що відразу вдається виявити граничні межі купівельної спроможності на даний період часу, встановити максимальну ціну виробника й споживача. До цього її практично ніхто не виявляв. Біржовий посередник шукає і знаходить оптимальну ціну і для продавця, і для покупця. Він і сам не залишається в накладі, тому що за надані послуги клієнту (продавцеві) і замовнику (покупцеві) отримує відповідну винагороду. В реалізації товарів і продукції виробництва все значнішу роль відіграє Українська універсальна товарна біржа. На її операції припадає 10% усього біржового обороту чорних металів, понад 55% кольорових металів, близько 40% товарів народного споживання, близько 30% угод з нерухомістю. На новій основі відродилася Львівська біржа "Галицькі контракти", фундаторами якої стали понад 500 фірм і підприємств. Зацікавленість у веденні торгів на ній висловили представники біржових товариств Росії, Литви, Білорусі, а також США, Франції, Італії, Німеччини, Китаю та інших країн. Польща запропонувала створити спільний комітет "Галицька згода" і через нього налагодити довгострокові і стабільні стосунки акціонерів України й Польщі. Для виробничої і комерційної діяльності товарній біржі надано такі права: а) встановлювати власні правила біржової торгівлі й виступати посередником стосовно всіх учасників торгів; б) створювати власні підрозділи, розробляти власні стандарти і типові контракти; в) зупиняти на деякий час біржову торгівлю, коли ціни біржових угод протягом дня відхиляються більше, ніж на визначений біржовим комітетом або радою біржі розмір (скажімо, 10%); г) встановлювати вступні й періодичні внески для своїх членів, плату за надані послуги, стягувати інші грошові збори, плату за реєстрацію угод на біржі, штрафи та інші санкції за порушення статуту й біржових правил; д) засновувати арбітражні комісії для вирішення спорів у торговельних угодах; е) укладати угоди з іншими біржами, мати своїх представників на них; є) вносити до державних органів ініціативні пропозиції щодо вдосконалення законодавства про біржову діяльність; ж) видавати біржові бюлетені, довідники, рекламні інформаційні видання, здійснювати інші функції, що передбачені її статутом. Водночас товарна біржа несе серйозні зобов'язання, які полягають у забезпеченні умов для проведення біржової торгівлі, регулюванні процесу укладання й виконання біржових операцій, координації цін на підставі співвідношення попиту й пропонування товарів, надання членам і відвідувачам організаційних та інших послуг, збирання, обробка й поширення інформації про кон'юнктуру ринку. Слід наголосити, що біржова діяльність розгортається нині за несприятливих економічних умов. Криза супроводжується скороченням обсягів виробництва, змінами структури діючого виробництва, зростанням товарного дефіциту, зниженням продуктивності суспільної праці, монополізмом виробників і відсутністю конкуренції. Не відповідають стандартам ринкової економіки фінансово-кредитна та податкова системи. Не менш важливим негативним фактором стало систематичне одностороннє підвищення вартості енергоносіїв і сировини, що надходять з Росії. Ці та інші причини зумовили в біржовій діяльності ряд труднощів, що привели до перепрофілювання й закриття лише у 1993 р.- до 15 бірж і переходу переважної більшості з них до торгівлі нерухомістю та іншими нетоварними формами (квотами, ліцензіями. кредитними ресурсами тощо). Зокрема, у 1993 р. найбільша питома вага у структурі біржових угод належала операціям з нерухомістю - 40%, квотами і ліцензіями - 21%, транспортними засобами - 15%, паливом - 11%. А на всі інші класичні біржові товари фактично припадає лише 13%. Кризові явища поглиблюються і в 1994-1996 рр. Тому стан біржової торгівлі нині відображає загальний кризовий стан економіки, коли вільні кошти вкладаються насамперед у нерухомість. І навпаки, невигідність інвестицій у розвиток виробництва змушує біржі для виживання робити невластиві їм операції. Практика торгівлі на біржах виявила ряд недоліків, які пов'язані з браком відповідної допоміжної техніки й обладнання, недостатнім посередницьким досвідом брокерів, відсутністю (і це головне) стандартизованості товарів, зокрема загальновизнаного обсягу товарних партій, який був би кратним біржовій одиниці - лоту, уніфікованого показника якості різних товарів і товарних груп, що дало б змогу об'єктивно зіставити споріднені товари навіть в одній біржовій секції. Не сприяє розвитку біржової справи й відсутність вільного обертання контрактів між різними секціями в межах однієї біржі та інших загальновизнаних у світі правил і стандартів. Негативно впливають на біржову торгівлю також державне замовлення, бюрократичні структури, працівники яких виховані на догматах розподільчої економіки, фондування матеріально-технічних ресурсів й управління економікою як одним підприємством. І все ж формування ринкової економіки, провідним інститутом якої є біржа, об'єктивно примушує нас розвивати діяльність бірж. Об'єктивними причинами, що підштовхують цей процес, є: 1. Розвал економіки та фінансової системи. Інфляційний процес вже досягав такого масштабу, що гроші переставали виконувати свої функції. Внаслідок цього всезростаючих масштабів набувають бартерні угоди типу "товар - товар". Численність бартерних угод вимагає організації й чіткого функціонування відповідних торгових центрів, які здатні звести покупця й продавця однорідного товару в одному місці й в один і той же час. 2. Наявність матеріально-технічної бази для таких бартерних угод у вигляді наднормативних запасів оборотних фондів підприємств, які вже на початку 1991 р. сягнули 570 млрд. крб. Це - гігантський мертвий капітал, який гальмував швидкість та ефективність кругообігу виробничих фондів підприємств. Водночас в умовах біржової торгівлі такі наднормативні запаси, що продовжують швидко зростати і ще більше посилюють загальну кризу економіки, здатні перетворитися в початковий капітал для стрімкого розвитку виробництва. Отже, відкинувши адміністративні важелі, які втратили будь-яку здатність управляти виробництвом, й на повну силу включивши економічні чинники, суспільство зможе ефективно використати наднормативні запаси й перетворити їх в один із потужних важелів, що започаткують процес одужання й подальшого прогресу народного господарства. Оскільки на біржах продаються лише ті матеріальні цінності, що мають стандартні якості, виробляються у великих обсягах і можуть довго зберігатися, то реально цим вимогам відповідають не тільки наднормативні запаси оборотних фондів, а й різноманітні види матеріалів і сировини. До них належать продукція сільського господарства (зерно, м'ясо, технічні культури тощо) та ще близько 160 найменувань інших товарів, щорічний продаж яких у світі сягає 25% загальної вартості товарів, які щорічно виробляються. Комплексна розробка вторинних ресурсів - один з головних видів біржового товару в Україні. Хоч нині й переробляється до 20% відходів основного виробництва, але для комплексного вирішення проблем підвищення ефективності економіки, захисту навколишнього середовища й задоволення потреб народного господарства у матеріальних ресурсах цього замало. Саме біржа здатна стимулювати даний процес і зосередити інформацію про потреби виробників. 3. Нерозривність суто ринкових відносин між виробниками й споживачами. Нині за умов розбалансування господарства відсутня об'єктивна інформація про виробничі зв'язки та технологічні ланцюги, попит і пропонування. Адміністративно-наказовий апарат вже не діє, тому лише біржа спроможна швидко й ефективно стати провідним інформаційним центром. Особливо оперативно з'ясувати стан попиту й пропонування здатні спеціалізовані біржі, в яких брокерські контори перетворюються в заочних оптових посередників. 4. У процесі роздержавлення швидко розвиваються і стають досить ефективними горизонтальні взаємозв'язки та бартерний обмін, саме вони забезпечують можливість придбання необхідного обладнання, сировини та матеріалів. Найрозвинутішою формою регулювання цих зв'язків знову ж таки є біржа. 5. Нарешті, без урахування біржового обміну не тільки не можна визначити співвідношення між прибутком, ризиком і капіталом, оцінити реальну вартість національного багатства країни, її виробничих фондів і природних ресурсів, а й вирішити проблему мобілізації фінансових коштів для інвестицій. В розвитку біржової торгівлі однаково заінтересовані всі підприємства, незалежно від форм їхньої власності. Світовий досвід підтверджує, що вона відповідає інтересам і державних структур. Навіть біржова спекуляція, не бажаючи того, збільшує попит (пропозицію) товарів, що врівноважує сезонні цінові відхилення, тому здійснює позитивний вплив на суспільне виробництво і споживання.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Становлення біржової справи в Україні» з дисципліни «Основи економічної теорії»
