Критерієм, згідно з яким у міжнародній практиці відрізняють туризм від інших видів подорожей, є часові характеристики перебування за кордоном: туристом вважається людина, яка перебувала хоча б ніч у країні перебування. Далі розглянемо класифікацію власне видів туризму, а також критерії такої класифікації. Згідно з формальним та функціональним підходами можна класифікувати різновиди міжнародного туризму у такий спосіб. Відповідно до визначальних цілей отримувачів туристичних послуг: культурно-пізнавальний; оздоровчо-рекреаційний; науково-діловий. Такі види туризму різняться за своїми цілями і, відповідно, характером організації та обслуговування, послугами та су- путніми товарами, що реалізуються. Але немає і жорсткого розмежування зазначених видів туризму. Туристи, які приїха- ли до країни з культурно-пізнавальними цілями, можуть користуватися оздоровчими послугами. Те саме стосується й іноземних бізнесменів та науковців. Туристам, головною метою яких є відпочинок, може бути надана культурна програма заходів. Залежно від характеру організації та інтенсивності обслуговування: організований або плановий; неорганізований або самодіяльний. За організованого (планового) туризму має місце більш або менш широка участь в організації туристичних заходів спе- ціалізованих посередницьких фірм та агентств відповідно до спеціальних турів, програм або традиційних схем приймання туристів. Неорганізований (самодіяльний) туризм — це при- їзд окремих туристів чи туристських груп, які не користують- ся посередницькими послугами спеціалізованих туристичних фірм. Відповідно до кількості та взаємної пов’язаності отримувачів туристичних послуг: індивідуальний; сімейний; груповий. Послуги, що надаються іноземним туристам, можуть різнитися залежно від того, йдеться про сім’ю (можливо з дітьми), що приїхала на відпочинок, чи про групу туристів або одну окрему людину.
Хартія туризму, яка була затверджена в 1985 р. на VI сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої організації з туризму, містить такі вимоги до держав щодо лібералізації туристичного статусу: а) дозволяти туристам — громадянам своєї країни й іноземним туристам пересуватися вільно по країні, якщо це не суперечить яким-небудь обмежувальним заходам, що були прийняті в національних інтересах відносно певних районів території, б) не допускати будь-яких дискримінаційних заходів стосовно ту- ристів, в) давати туристам можливість швидкого доступу до адміністративних і юридичних служб, а також представників консульств і надавати в їх розпорядження внутрішні і зовнішні суспільні засоби зв’язку, г) сприяти інформуванню туристів з метою створення умов для розуміння звичаїв місцевого населення в місцях транзиту і тимчасового перебування.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Класифікація різновидів міжнародного туризму» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
