Поглиблення НТП та поширення інформатизаційних тенденцій ставлять додаткові вимоги до оперативного матеріально-технічного забезпечення виробництва. Передусім це пов’язано з тим, що в умовах швидкої модернізації тільки власних та запозичених у банківсько-кредитних установах коштів недостатньо для придбання необхідного устаткування. Адже в багатьох галузях та сферах виробництва найновіша машина лише за 3—5 років може морально застаріти, і її застосування може згубно відбитися на позиціях фірми у конкурентній боротьбі. В умовах жорсткої конкурентної боротьби, мінливої кон’юнктури та необхідності спрямовувати фінансові кошти на реалізацію технологічної політики та максимально заощаджувати їх, дедалі частіше виникає необхідність зменшення або відстрочення платежів за користування матеріальними ресурсами. І в цьому зв’язку різні форми оренди майна, технологічного обладнання стають особливо важливими. Не дивно, що орендні операції, лізинг опосередковують сьогодні виробництво близько 80 % нових видів продукції. У такій ситуації лізинг виявляється зручним інструментом розв’язання проблем з вибором фінансових рішень в умовах обмеженості ресурсів (у даному разі грошових коштів). Нині він перетворився на потужний чинник промислового розвитку, а обсяги лізингу промислового устаткування, виробничих споруд, технологічних виробів, конторського обладнання вже обчислюються сотнями мільярдів доларів. Причому в умовах сучасної глобалізації в усій повноті проявляється міжнародний потенціал цієї форми співробітництва. Лізинг є найпоширенішим видом оренди в міжнародній практиці. Динамічний розвиток операцій лізингу на Заході припав на 80-ті роки ХІХ ст. Відомою практикою, яка сприяла лізингу, було надання в оренду своїх телефонних апаратів американською компанією «Белл». Надалі, через півстоліття потому лізингову «естафету» перейняв Г.Форд, який з метою розширення збуту автомобілів використовував саме цю форму оренди. У Західній Європі, передусім у Великій Британії, Німеччині, Франції, Іспанії, значного поширення лізингові операції набули після Другої світової війни, коли їх предметом дедалі в більших масштабах ставали засоби виробництва. Про значення лізингу в сучасному економічному житті свідчить те, що в США 45 % промислового капіталу перебуває в лізингу, в Японії відповідний показник становить 33 %, у Німеччині — 18 %. Кожний третій автомобіль марки Ford реалізується саме з використанням схем лізингу (біля 4 млн щорічно). Навіть на початковому етапі післякризового зростання Україна має чималий потенціал лізингових контрактів — 500 млн дол. на рік, але реально використовується менше 1/5 цієї величини. З господарсько-функціональної точки зору лізинг дає змогу зменшувати витрати на закупівлю товарів виробничого призначення (засобів виробництва), а також знижувати рівень оподаткування прибутків та майна. Прибутки отримують і лізингодавці, для яких подібна форма орендної діяльності стає предметом спеціалізації. Якщо лізингодавцем є банк (або інша кредитно-фінансова структура), він за допомогою лізингу збільшує обсяг банківських операцій, розширює коло клієнтів, максимізує прибутки, знижує фінансові ризики (адже у разі неплатоспроможності клієнта банк залишається власником майна, переданого в лізинг). Функціонально лізинг поєднується з різними формами міжнародної економічної діяльності. Формально він належить до сфери послуг, але на відміну від звичайних операцій послуг у лізингових операціях можуть брати участь не два, а більша кількість суб’єктів. Так, крім того, хто надає послуги (лізингодавця) та того, хто їх отримує (лізингоотримувача); суб’єктами операції виступають ще й виробник обладнання, яке потрапляє в лізинговий обіг, банк чи інша кредитна установа, яка надає кошти майбутньому лізингодавцеві для купівлі обладнання та наступної її лізингової експлуатації, а також страхувальна компанія, яка здійснює страхувальне забезпечення лізингових операцій. За своєю природою лізинг хоча і може бути формально ідентифікованим як оренда, є значно складнішим та функціонально багатоцільовим економічним явищем. За характером та функціональним призначенням лізинг має багато спільного з кредитними операціями. Він може бути елементом виробничого кооперування або переростати у цей процес. Нарешті, лізинг має спільні риси з експортно-імпортними операціями (як стосовно торгівлі товарами, так і торгівлі послугами), зокрема з великомасштабною міжнародною торгівлею на компенсаційній основі, яка пов’язана з будівництвом або монтажем об’єктів за кордоном. В умовах ринкової економіки активну роль у розвитку міжнародного лізингового співробітництва відіграє держава. Останніми роками в Україні було здійснено низку заходів, які спрямовано на створення ефективного середовища для розвитку лізингу, потужних «гравців» на спеціалізованому лізинговому сегменті ринку. Так, масштабні плани пов’язані з формуванням лізингових компаній з метою розвитку авіаційного транспорту. Це має особливе значення в умовах існування значної кількості невеликих авіаперевізників. Велику роль лізингові відносини відіграють і в аграрному секторі: ключовою інституцією тут є компанія «Укр- агролізинг», яка постачає технікою агровиробників. Лізинг — особливо прийнятний інструмент оптимізації розподілу матеріально-технічних ресурсів у посткризовій економіці України. Потенціал міжнародних лізингодавців може бути ефективно використаний в умовах масових неплатежів у нашій країні, необхідності впровадження передових світових досягнень у сфері НДДКР. Вітчизняні суб’єкти господарювання за допомогою лізингу мають змогу одержати засоби виробництва з-за кордону або фінансову підтримку лізингових операцій без перетинання кордону об’єктами лізингу. У масштабах країни поширення лізингу є важливим фактором динамізації НТП, поліпшення фінансового стану, зменшення тиску на централізовані фінансові фонди.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Поняття лізингу» з дисципліни «Міжнародна економічна діяльність України»
