Основні напрями і методи статистичного аналізу посівних площ
Сучасна статистика посівних площ сільськогосподарських культур вивчає розмір, склад і динаміку посівів у розрізі економічних районів, природних зон, адміністративно-територіального поділу і у цілому по країні стосовно соціально-економічних категорій господарств, різних форм господарювання, окремих сільськогосподарських культур та їх груп. Поряд з вивченням розмірів посівів на всіх землях статистика визначає розміри, склад і динаміку посівних площ на зрошуваних та осушених землях. Особлива увага приділяється аналізу сортових посівів сільськогосподарських культур, площ, на яких вирощування сільськогосподарських культур здійснюється за інтенсивними технологіями. Аналізується також хід сівби як окремих сільськогосподарських культур, так і їх груп. Розміри посівів статистика погоджує з обсягом урожаю, рівнем урожайності, наявністю трудових ресурсів, техніки, розмірами витрат праці, витрат виробництва, грошовими доходами і прибутками. Таким чином, основними напрямами статистичного аналізу посівних площ є: аналіз ходу весняної та осінньої сівби сільськогосподарських культур; аналіз якості сівби; вивчення розмірів і структури посівних площ та їх змін у динаміці, порівняно з плановими завданнями, і факторів, які зумовили ці зміни. Аналіз ходу сівби необхідний для здійснення оперативного управління посівною кампанією, її успішністю і своєчасним розгортанням у господарстві, районі та інших адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні, а також для контролю за виконанням в оптимальні терміни всіх посівних робіт, оскільки ці терміни мають винятково важливе значення для підвищення врожайності. За даними Інституту зернового господарства, найбільш високою врожайністю відзначаються посіви озимих, в яких період від сівби до припинення осінньої вегетації триває 50—65 днів при сумі активних температур 520—670°С. За даними наукових установ, у північно-східних районах Степової зони оптимальні строки сівби озимих культур припадають на 1—10 вересня, в центральних — 10—20, на півдні — 20—30 вересня, в Криму — 1—10 жовтня; на більшій частині Лісостепу оптимальний період — з 10 по 20 вересня і лише в північно-східних районах — з 1 по 10 вересня. В Поліській зоні оптимальні строки — 5—15 вересня, у Закарпатті — третя декада вересня. Між тим, в Україні під урожай 1996 р. в оптимальні строки було посіяно 58 % площ, а в Автономній Республіці Крим, Прикарпатті та Закарпатті — лише 30—10 % площ, а під урожай 1998 р. строки сівби були розтягнуті до листопада, тому на багатьох площах сходи взагалі не з’явилися. Для порівняння нагадаємо, що у 1990 р., найбільш урожайному для озимої пшениці (урожайність становила 40,2 ц/га), озимина в оптимальні строки була посіяна на 92 % площ. Для проведення аналізу ходу весняної та осінньої сівби використовуються дані оперативної звітності: форма № 3-сг «Звіт про сівбу ярих культур» (при аналізі ходу весняної сівби) і форма № 7-сг «Звіт про хід збирання врожаю, сівби озимих та оранку на зяб» (при аналізі ходу осінньої сівби). Ці форми мають щотижневу періодичність і подаються у спеціально визначений день з початку виконання робіт у районні відділи державної статистики юридичними особами, їх відокремленими підрозділами, що здійснюють сільськогосподарську діяльність, незалежно від форм власності і підпорядкування. У цих звітах дані показуються наростаючим підсумком з початку робіт, що дає змогу стежити за ходом їх виконання з метою прийняття належних заходів для своєчасного і повного їх завершення. Аналіз ходу сівби проводиться шляхом зіставлення фактичних розмірів посівів за визначений період (день, тиждень, декада і т. д.) і наростаючих підсумків з початку сівби з плановими завданнями на ці періоди, з даними за минулий рік на однойменні дати або з даними за ряд минулих років. При аналізі ходу сівби обчислюють як абсолютні, так і відносні показники, що характеризують зміни розмірів посівних площ. Варто мати на увазі, що розрахунок цих показників доцільно робити лише по окремих культурах та їх групах, однорідних з огляду на агротехнічні терміни сівби. Це особливо важливо, коли зіставляється тривалість сівби по роках в окремих господарствах, оскільки залежно від погодних умов господарство може в окремих випадках (за агротехнічних та інших обставин) збільшити розрив між кінцем сівби ранніх і початком сівби пізніх культур. У подібних випадках порівняння за два роки тривалості сівби в цілому по всіх ярих культурах може призвести до невірних висновків щодо ходу сівби у господарстві. Для проведення аналізу ходу сівби, а також її темпів доцільно використовувати таблицю такої форми (табл. 3). Представлені дані свідчать, що у 1998 р. сівба зернових і зернобобових культур (без Таблиця 3 Хід сівби зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) у колективних, міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах і радгоспах України у 1998 р. 1998 р. 1997 р. Зміни у 1998 р. порівняно з 1997 р. Звітні дати станом на Фактично посіяно, тис. га Звітні дати станом на Посіяно, тис. га До наростаючого підсумку з початку весняної сівби За тиждень з початку весняної сівби за тиждень з початку весняної сівби за тиждень абсолютна, тис. га відносна, % абсолютна, тис. га відносна, % 13.04 2379,6 2379,6 14.04 2317,8 2317,8 61,8 2,7 61,8 2,7 20.04 3422,4 1042,8 21.04 2926,6 608,8 495,8 16,9 434,0 71,3 27.04 4127,1 704,7 28.04 4015,2 1088,6 111,9 2,8 –383,9 –35,3 4.05 4556,6 429,5 5.05 4340,3 325,1 216,3 5,0 104,4 32,1 11.05 4849,8 293,2 12.05 4615,5 275,2 234,3 5,1 18,0 6,5 18.05 5135,7 285,9 19.05 4862,7 247,2 273,0 5,6 38,7 15,7 25.05 5345,0 209,3 26.05 4993,4 130,7 351,6 7,0 78,6 60,1 01.06 5533,9 188,9 31.06 5088,1 94,7 445,8 8,8 94,2 99,5
кукурудзи) була проведена успішніше, ніж у 1997 р. По-перше, порівняно з попереднім роком посівна площа зернових і зернобобових культур (без кукурудзи) збільшилася на 445,8 тис. га, або на 8,8 %; по-друге, за кожний тиждень, крім одного, засівалася більша площа, тобто темпи сівби були вищими. Поряд з аналізом даних оперативної звітності про хід сівби важливе значення має застосування графічного методу, зокрема побудова лінійних діаграм. Приклад графіка, що відбиває садіння картоплі у господарстві, подано на рис. 1. (Методика складання всіх видів діаграм та розрахунків статистичних показників за допомогою програми Excel викладені у розд. 5.)
Рис. 1. Графік садіння картоплі у господарстві* Як очевидно, у господарстві в перший день садіння картоплі було допущене відставання від плану, потім картопля висаджувалася з перевиконанням плану. В цілому план було виконано за 7 днів замість 8, а в останній день було проведено садіння понад план. Після закінчення весняної сівби органи державної статистики щороку здійснюють заключний облік посівних площ під урожай поточного року по всіх категоріях господарств у масштабах усієї країни. Такий аналіз має на меті не тільки встановити зміни, що відбулися в розмірах і структурі посівних площ порівняно з минулими роками і у розміщенні різних груп та окремих культур по економічних районах, природних зонах та адміністративно-територіальних і господарських одиницях, а також по категоріях господарств, але й, що важливіше і необхідніше, з’ясувати їх причини, дати конкретне пояснення тим чи іншим фактам, особливо при виявленні небажаних явищ у зміні посівних площ. Крім того, на основі цого аналізу потрібно скласти висновки та дати практичні рекомендації по усуненню недоліків. Аналіз якості сівби. При проведенні цього аналізу вивчається ступінь поширеності сортових посівів у загальній площі всіх посівів, у тому числі районованих сортів, а також окремих сортів, особливо найцінніших з них. Аналіз сортових посівів необхідний для контролю за впровадженням високоврожайних сортів як найважливішого та найдешевшого джерела підвищення врожайності і збільшення валових зборів сільськогосподарських культур. За висновками експертів ФАО, у 2030 р. весь світовий приріст продукції рослинництва буде досягнуто за рахунок нових сортів і гібридів сільськогосподарських культур, їх нових характеристик та якостей. Під сортом розуміється створена шляхом селекції група рослин, що володіють цінними в господарському відношенні ознаками. Сортові посіви класифікуються на посіви селекційного сорту і посіви місцевого сорту. До посівів селекційного сорту належать посіви сортом насіння, що створений шляхом селекції, пройшов державні іспити і районований, тобто рекомендований для тієї або іншої території. Посіви місцевих сортів — це такі, що створені шляхом народної селекції і поширені в даній місцевості. При вивченні поширеності сортових посівів визначають питому вагу сортових посівів у загальній посівній площі даної культури. Відзначимо, що при вивченні сортових посівів по озимих культурах у розрахунок приймається площа посівів, що збереглися до закінчення сівби ярих культур, а по ярих — уся засіяна площа. У нашій країні умови вирощування сільськогосподарських культур різноманітні і тому використовується багато сортів однієї і тієї ж культури. Так, до Державного реєстру сортів рослин на 1998 р. занесено близько 80 сортів озимої пшениці (до речі, українські сорти озимої пшениці вважаються найкращими у світі), понад 215 сортів і гібридів кукурудзи, з них 94 — українські, або 43,7 %, 281 сорт кормових трав, в тому числі української селекції — 227, або 80,8 %, понад 50 сортів картоплі, поширені також сорти народної селекції (американка, синьоока та ін.). Статистика вивчає також склад сортових посівів за різними сортами по кожній культурі. При цьому особлива увага приділяється з’ясуванню ролі районованих сортів, які є найбільш врожайними для кожної даної місцевості. У такому разі визначають питому вагу кожного сорту в площі, зайнятій сортовими посівами даної культури. При аналізі якості посівних площ вивчається також зміна розмірів і питомої ваги сортових посівів у динаміці, застосовуючи абсолютні та відносні показники динаміки, а також абсолютні, відносні та зведені показники структурних зрушень. (Методику розрахунку цих показників при аналізі даних про сортові посіви див. у табл. 4). Дані, представлені у табл. 4 свідчать, що не всі площі картоплі в господарстві засіваються сортовим насінням. Частка несортових посівів у 1997 р. становила 16,0 %, а в 1998 р. — 13,5 %. З сортових посівів 13,9 % площі засіяно насінням нерайонованих сортів. Основним сортом картоплі в господарстві є «Світанок київський», що займає більшу частину площ її посадки. У 1998 р. порівняно з 1997 р. загальна площа посівів картоплі зросла на 100 га, або на 10, 6 %, ще більшою виявилась площа сортових посівів цієї культури — вона зросла на 110 га, або на 13,9 %. Частка сортових посівів у загальній площі посівів картоплі збільшилась на 1,5 процентних пункта (п.п.), а посівів районованих сортів значно більше — на 2,7 п.п. і сорту «Світанок київський» — на 3,1 п.п., при цьому частка районованих сортів у площі сортових посівів і сорту «Світанок київський» — відповідно на 0,6 і 1,9 п.п. Для характеристики якості посіву важливе значення має вивчення розмірів і частки посівів кожної культури, які вирощують за інтенсивними технологіями. Згідно з даними науково-дослідних установ, при вирощуванні сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями урожайність зернових культур підвищується на 6,5 — 8,8 ц/га, при цьому озимих — на 9,4—12, кукурудзи — на 8,5—9,1, соняшнику — на 2,7—5,6, цукрових буряків (фабричних) — на 39—45, картоплі — на 26—75, овочевих куль-
Таблиця 4 Аналіз сортових посівів картоплі у господарстві
тур — на 47—58 ц/га. У 1999 р. в Україні 2,5 млн га зернових із загальної площі їх посіву розміром 6,9 млн га, або 36,2 %, вирощувалось за інтенсивними технологіями. Обсяги площ, на яких вирощування цукрових буряків (фабричних) і соняшнику здійснювалось за інтенсивними технологіями, становили відповідно 300 і 500 тис. га, або відповідно 1/3 і 1/5 частки їх загальної площі посіву. Аналіз розмірів і структури посівів. Статистика вивчає розмір і структуру посівних площ по окремих господарствах, категоріях господарств, економічних районах, природних зонах і підзонах, адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні, при цьому як в цілому по всій посівній площі, так і по групах та окремих культурах. Уявлення про розміри посівних площ за категоріями господарств та основними групами сільськогосподарських культур в Україні за 1998 р. дають дані рис. 2. При аналізі розмірів посівних площ проводиться зіставлення різних категорій посівних площ між собою. Зіставленням усієї площі посівів за рік, включаючи весняну продуктивну, повторні, проміжні й міжрядні посіви з весняною продуктивною площею, визначають коефіцієнт обороту посівних площ. Відсоткове відношення фактично зібраної площі до збиральної і весняної продуктивної площі характеризує ступінь використання посівів для збирання, а з’ясування причин розбіжностей між ними дає можливість дійти висновків про рівень організації і хід збирання врожаю. При аналізі розмірів посівних площ визначають абсолютний розмір осінньо-зимової і ранньовесняної загибелі озимих культур і трав як по кожній культурі, так і в цілому по всіх культурах у розрізі сезонів, а також розмір літньої загибелі посівів і відносний показник — відсоток загибелі посівів як відношення площі загибелі до всієї засіяної площі даної культури. По культурах з частковою і значною загибеллю посівів і пересіванням (зернові, буряк) становить інтерес співвідношення засіяної площі під урожай поточного року і весняної продуктивної або збиральної площ. За даними табл. 1 коефіцієнт обороту посівних площ становить 0,986 (9232 : 9360), ступінь використання посівів для збирання — 99,5 % (9890 : 9935 · 100), а показники осінньо-зимової та весняної і літньої загибелі посівів — відповідно 4,4 % (170 : 3880 · 100 ) і 0,2 % (20 : 9360 · 100). Структура посівних площ вивчається не лише по суміжних роках, але й у динаміці за кілька років. В останньому випадку це дає змогу висвітлити зміни, що відбуваються у структурі посівних
Рис. 2. Розмір посівних площ в Україні за категоріями господарств і основними групами сільськогосподарських культур у 1998 р., тис. га площ за досліджуваний період, тобто структурні зрушення по напрямах, за якими вони вивчаються. При аналізі структури посівних площ широко використовуються абсолютні і відносні показники, особливо показники структури і структурних зрушень. Для того, щоб аналіз був повним і всебічним, структура посівних площ вивчається за кількома ознаками одночасно. Так, склад посівних площ по окремих культурах та їх групах досліджується не тільки по окремих адміністративно-територіальних одиницях і в цілому по країні, але й у поєднанні з іншими групами їх розподілу, наприклад по категоріях господарств. У вивченні структури посівних площ особливо важливе значення має аналіз їх розподілу за формами власності, тобто по окремих соціально-економічних категоріях господарств. Такий підхід, особливо у динаміці, дає змогу дійти висновків про соціально-економічну та організаційну структуру, зокрема структурні зрушення по категоріях господарств. Особливої актуальності набуває це у теперішній час, що зумовлено здійсненням аграрної реформи, внаслідок якої відбувається процес зміни форм власності, з’являються нові організаційно-правові форми господарювання. Структура посівних площ по категоріях господарств України та показники структурних зрушень наведено в табл. 5 і на рис. 3. Представлені дані свідчать, що за 1992—1998 рр. відбулися значні зміни у структурі посівних площ по категоріях господарств. Намітилась чітка тенденція до зменшення частки посівних площ господарств суспільного сектора і, навпаки, збільшення частки посівних площ господарств приватного сектора. Якщо у 1992 р. частка посівних площ господарств суспільного сектора становила 90,9 %, то у 1995 р. — 87,6 %, у 1998 р. — 84,0 %, тобто цей показник з 1992 р. по 1995 р. зменшився на 3,3 п. п., або 3,6 %, а з 1995 р. по 1998 р. — на 3,6 п.п., або 4,1 %, а за досліджуваний період 1992—1998 рр. — на 6,9 п.п., або 7,6 %. Водночас частка посівних площ господарств приватного сектора з 9,1 % у 1992 р. збільшилася до 12,4 % у 1995 р. і до 16,0 % у 1998 р., тобто відповідно на 3,3 п.п., або 36,3 %, і на 3,6 п.п., або 29,0 %, а за період 1992—1998 рр. — на 6,9 п.п., або 75,8 %. При цьому зменшення частки посівних площ серед господарств суспільного сектора відбулося за рахунок державних сільськогосподарських підприємств, питома вага посівних площ яких з 1992 р. по 1995 р. зменшилася на 5,5 п.п., або на 24,8 %, з 1995 р. по 1998 р. — на 11,2 п.п., або 67,1 %, а за весь досліджуваний період — на 16,7 п.п., або 75,2 %. У той же час частка посівних площ колективних, кооперативних і міжгосподарських сільськогосподар- Таблиця 5 Структура і структурні зрушення посівних площ по всіх категоріях господарств України
Рис. 3. Динаміка структури посівних площ по категоріях господарств України за 1992—1998 рр. ських підприємств збільшилася відповідно на 2,2 п.п., або 3,2 %, і на 7,6 п.п., або 10,7 %, а з 1992 р. по 1998 р. — на 9,8 п.п., або 14,3 %, що зумовлено роздержавленням і створенням на базі державних сільськогосподарських підприємств (в першу чергу радгоспів) колективних, міжгосподарських, кооперативних сільськогосподарських підприємств. Збільшення частки посівних площ спостерігалося і в цілому по категоріях господарств приватного сектора, при цьому значне збільшення посівних площ відбулося в особистих підсобних господарствах населення: їх питома вага в загальній посівній площі за 1992—1995 рр. збільшилася на 1,9 п.п., або 21,8 %, за 1995—1998 рр. — на 2, 5 п.п., або 23,6 %, а за 1992—1998 рр. — на 4, 4 п.п., або 50,6 %. Згідно з розрахунками узагальнюючих характеристик структурних зрушень посівних площ по категоріях господарств — зведених квадратичних коефіцієнтів — маємо: абсолютні квадратичні коефіцієнти — за 1992—1995 рр. 3,2 п.п; за 1995—1998 рр. 6,3 п.п.; відносні квадратичні коефіцієнти — за 1992—1995 рр. ; за 1995—1998 рр. . Величини зведених абсолютних і відносних квадратичних коефіцієнтів структурних зрушень свідчать, що питома вага посівних площ усіх категорій господарств України з 1992 р. по 1995 р. у середньому змінилася на 3,2 п.п., або 2,6 %, а з 1995 р. по 1998 р. — на 6,3 п.п., або 3,0 %. Тобто в Україні з 1995 р. по 1998 р. зміна структури посівних площ по категоріях господарств відбувалася інтенсивніше, ніж з 1992 р. по 1995 р. Для повноти аналізу структури посівних площ по категоріях господарств її потрібно вивчати не лише в цілому по всіх культурах, але й в розрізі окремих груп культур, при цьому за базу порівняння (100 доцільно приймати загальну площу кожної групи культур (рис. 4). Наведені дані свідчать, що нині в Україні
Рис. 4. Структура посівних площ по основних групах сільгоспкультур в Україні у 1998 р., % посівні площі в основному зосереджені у колективних, кооперативних і міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах, на частку яких припадає 78,5 % загальної посівної площі. До цієї категорії господарств також належить основна частка посівів зернових, технічних і кормових культур — відповідно 82,2, 85,6 і 85,5 %. Господарства приватного сектора, питома вага яких у 1998 р. становила 16,0 % загальної посівної площі країни, відіграють значну роль у забезпеченні населення картоплею та овочами, оскільки на них припадає близько 90 % загальної посівної площі цих культур. Для вивчення особливостей виробничої структури посівних площ у різних категоріях господарств за базу порівняння (100 приймається загальна площа кожної категорії господарств (рис. 5). Дані свідчать, що структура посівних площ по категоріях господарств різноманітна. Так, у державних сільськогосподарських підприємствах порівняно з колективними, кооперативними та міжгосподарськими сільськогосподарськими підприємствами структурно у посівних площах переважають зернові культури та картопля і овочі, меншу частку займають технічні і кормові культури. Структура посівів особистих підсобних господарств населення істотно відрізняється від структури посівів інших категорій господарств: у цих господарствах майже половина (48,6 посівів припадає на картоплю і овочі. Для структури селянських (фермерських) господарств характерним є те, що тут порівняно з іншими спостерігається найвищий відсоток посівів, зайнятих зерновими і технічними культурами, — відповідно 64,9 і 27,7 % . Аналіз структури посівних площ може бути проведений шляхом розподілу всієї посівної площі одночасно по категоріях господарств і групах культур. У даному разі за базу порівняння слід приймати загальну посівну площу всіх культур у всіх категоріях господарств (табл. 6). З наведених даних очевидно, що у загальній площі посівів України більшу частину займають посіви зернових і кормових культур — 80 %, а решта посівних площ зайнята технічними культурами, картоплею і овочами. У колективних, кооперативних та міжгосподарських сільськогосподарських підприємствах переважають посіви зернових і кормових культур, — вони займають відповідно 39,3 і 27,4 % усієї площі. Значний відсоток посівів картоплі і овочів (6,3 припадає на особисті підсобні господарства населення.
Рис. 5. Структура посівних площ різних категорій господарств України за основними групами сільгоспкультур у 1998 р. Таблиця 6 Структура посівної площі в Україні за категоріями господарств та основними групами сільськогосподарських культур у 1998 р., % Категорії господарств Група сільськогосподарських культур Уся посівна площа зернові і зернобобові технічні картопля і овоче-баштанні кормові Колективні, кооперативні та міжгосподарські сільськогосподарські підприємства 39,3 11,2 0,7 27,4 78,5 Державні сільськогосподарські підприємства 2,9 0,7 0,1 1,9 5,5 Приватні підприємства (крім фермерських господарств) 0,3 0,1 0,0 0,2 0,6 Особисті підсобні господарства населення, включаючи орендарів-громадян 3,6 0,5 6,3 2,5 13,1 Селянські (фермерські) господарства 1,5 0,6 0,1 0,1 2,3 Господарства всіх категорій 47,6 13,1 7,2 32,1 100,0
Для характеристики особливостей міжгрупової структури посівних площ вивчається розподіл посівних площ за окремими групами сільськогосподарських культур шляхом розрахунку питомої ваги посівних площ основних груп культур у загальній посівній площі. Такий аналіз, особливо вивчення показників структурних зрушень у динаміці, дозволяє визначити напрям розвитку землеробства. Міжгрупова структура посівних площ у всіх кате- горіях господарств України і зміни, які відбуваються в ній, показані в табл. 7 і на рис. 6, з яких очевидно, що за досліджуваний період в Україні у структурі посівних площ по основних групах сільськогосподарських культур відбулися деякі зміни. Питома вага посівів зернових і технічних культур, а також картоплі і овоче-баштанних культур у загальній посівній площі має явну тенденцію до збільшення, причому ця тенденція, крім посівів картоплі і овоче-баштанних культур, носить прогресуючий характер. Якщо за період 1990—1995 рр. питома вага цих культур збільшилася відповідно на 0,7, 0,5 і 0,6 п.п., або 1,6,4, 3 і 9,4 %, то за період 1995—1998 рр. цей показник зріс відповідно на 1,9, 1,0 і 0,2 п.п., або 4,2, 8,3 і 2,9 %, а протягом всього досліджуваного періоду (1990—1998 рр.) — відповідно на 2,6, 1,5 і 0,8 п.п., або 5,8, 12,9 і 12,5 %. Питома вага посівів кормових культур зменшилась на 4,9 п.п., або на 13,2 %. Щодо відсотка кормових культур у загальній посівній площі посівів, то вони мають чітко виражену прогресуючу тенденцію до скорочення, їх частка за 1990—1995 рр. зменшилась на 1,8 п.п., або на 4,9 %, а за 1995—1998 рр. — відповідно на 3,4 п.п.; або 8,8 %. Подібне явище у загальній посівній площі не можна вважати позитивним зрушенням у структурі посівних площ по основних групах сільськогосподарських культур як з огляду на раціональне співвідношення посівів між ними, так і з точки зору розвитку галузі тваринництва. До речі, в Європі всі держави під кормові культури відводять не менше 50 % орних земель. Таблиця 7 Динаміка структурних зрушень посівних площ по основних групах сільгоспкультур у всіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр. Групи сільгоспкультур Показники структурних зрушень абсолютні, п.п. відносні, % (d і1 (d і2 К і1 К і2 Зернові і зернобобові 0,7 1,8 1,6 4,2 Технічні 0,5 1 4,3 8,3 Картопля і овоче- баштанні 0,6 0,2 9,4 2,9 Кормові –1,8 –3,1 –4,9 –8,8
Рис. 6. Динаміка структурних зрушень посівних площ за основними групами сільгоспкультур у всіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр., % Отже, для України досить актуальним є поліпшення структури посівних площ, а саме зменшення посівів зернових і технічних культур. Для збільшення їх виробництва необхідно активніше впроваджувати інтенсивні технології їх вирощування. Між тим, нині спостерігається жодним чином невиправдана практика розширення площ під деякими зерновими і технічними культурами, наприклад соняшником. Якщо протягом 1991—1995 рр. середньорічна посівна площа соняшнику становила 1,7 млн га, його врожайність — 12,7 ц/га, а валовий збір — 2,19 млн т, то в 1998 р. відповідно 2,4, 9,3 і 2,26. Отже, розширення площі соняшнику на 700 тис. га не призвело до збільшення виходу його продукції, хоча на вирощування його витрачено чималі кошти й ресурси. Для загальної характеристики інтенсивності зміни питомої ваги всіх груп культур обчислимо за даними рис. 6 зведені абсолютні і відносні квадратичні коефіцієнти структурних зрушень. Згідно з розрахунками маємо: абсолютні квадратичні коефіцієнти — за 1990—1995 рр. п.п; за 1995—1998 рр. п.п; відносні квадратичні коефіцієнти — за 1990—1995 рр. за 1995—1998 рр. Аналіз величин зведених абсолютних і відносних квадратичних коефіцієнтів структурних зрушень свідчить, що в Україні спостерігається тенденція до зростання інтенсивності зміни структури стосовно посівних площ по основних групах сільськогосподарських культур. Великий практичний інтерес має аналіз складу посівних площ по окремих видах культур. Такий аналіз, якщо він проводиться в динаміці, дає можливість виявити зміни у внутрішньогруповій структурі посівних площ і дійти висновків про ступінь поширеності окремих видів культур як в цілому по країні, так і в окремих її регіонах. Зауважимо, що вивчення внутрішньогрупової структури посівних площ має важливе значення для її вдосконалення, оскільки поряд з підвищенням врожайності збільшення валового збору сільськогосподарських культур можна досягнути також і поліпшенням структури посівних площ шляхом підвищення частки посівних площ високоврожайних культур. Структура посівних площ по окремих видах зернових культур у всіх категоріях господарств України представлена на рис. 7 і у табл. 8.
Рис. 7. Динаміка структури посівних площ зернових культур у всіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр. Таблиця 8 РОЗМІР І СТРУКТУРА ПОСІВНИХ ПЛОЩ ЗЕРНОВИХ І ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР В УКРАЇНІ В УСІХ КАТЕГОРІЯХ ГОСПОДАРСТВ Культури Посівна площа, тис. га % до загальної площі зернових культур Показники структурних зрушень 1990 р. 1998 р. 1990 р. 1998 р. абсолютні, п.п., відносні, %, Тj
Очевидно, що в Україні за досліджуваний період у структурі посівних площ зернових культур відбулися значні зміни. Якщо у 1990 р. у загальній посівній площі зернових культур провідне місце займали посіви озимих зернових культур (їх частка становила 59,0 %), то у 1998 р. — 47,4 % (тобто їх частка зменшилась на 11,6 п.п., або 19,7 %). У той же час частка посівів ярих зернових культур у загальній посівній площі зернових культур збільшилась з 31,2 до 48,0 %, тобто на 16,8 п.п., або 53,8 %. Останнім часом у загальній площі посівів зернових культур в Україні вони займають провідне місце. Зміну структури посівів зернових культур у бік збільшення частки посівів ярих культур не можна вважати позитивним моментом з точки зору підвищення валових зборів зернових культур, оскільки відомо, що врожайність озимих культур набагато вища, ніж ярих. Тим паче, що серед озимих зернових особливо помітно зменшилась частка найбільш врожайної культури — озимої пшениці. Якщо у 1990 р. частка посівів озимої пшениці становила 51,9 % загальної посівної площі зернових культур, то у 1998 р. її частка зменшилась до 40,4 %, тобто на 11,5 п.п., або 22,2 %. За досліджуваний період значно зменшилась і частка посівів озимого ячменю — з 3,6 до 1,6 %, тобто на 2,0 п.п., або 55,6 %. Питома вага посівів озимого жита збільшилась з 3,6 до 5,4 %, тобто на 1,8 п.п., або 50,0 %. Серед ярих зернових культур за досліджуваний період значно зросла частка посівів ярого ячменю. Якщо у 1990 р. його частка у загальній посівній площі зернових культур становила 15,1 %, то у 1998 р. вона досягла 26,8 %, тобто підвищилась на 11,7 п.п., або 77,5 %. Збільшилась також частка таких ярих культур, як пшениця, овес, просо і гречка — відповідно на 1,7; 1,1; 1,3 і 1,9 п.п., або на 170,0; 32,4; 92,8 і 79,2 %. Збільшення частки посівів цих культур можна вважати позитивним явищем, особливо щодо ярої пшениці як відомо, при застосуванні відповідних технологій її врожайність досягає 30—35 ц/га, до того ж ця культура має важливе страхове значення в несприятливі для озимини роки. Частка ж зернобобових культур помітно зменшилась, що не можна вважати доцільним, як з точки зору забезпечення тваринництва високоякісними кормами, так і зміни структури посівних площ. Якщо у 1990 р. їх частка у загальній посівній площі зернових культур становила 9,7 %, то у 1998 р. — 4,6 %, тобто вона зменшилась на 5,2 п.п., або 53,1 %. Розрахунок абсолютного і відносного квадратичних коефіцієнтів структурних зрушень стосовно структури озимих, ярих і зернобобових культур на основі даних табл. 7, проведений для загальної оцінки інтенсивності структурних зрушень, свідчить, що питома вага посівних площ зазначених культур в Україні з 1990 р. по 1998 р. у середньому змінилася на 12,2 п.п., або на 3,8 %, а по всіх видах — на 5,1 п.п., або 7,0 %. При аналізі розмірів і структури посівних площ важливе місце займає вивчення розміщення посівних площ по економічних районах, природних зонах та адміністративно-територіальних і господарських одиницях. При проведенні такого аналізу, крім абсолютних показників, що характеризують розміри посівних площ, широко використовуються показники структури: питома вага площі посівів окремих територіальних одиниць у загальній посівній площі окремих видів і груп сільськогосподарських культур. Такий аналіз дозволяє дійти висновку про спеціалізацію кожного досліджуваного регіону. Статистичний аналіз даних про розміщення посівних площ у динаміці дає змогу не лише дати характеристику їх сучасного територіального розміщення, але й одержати інформацію про структурні зрушення, які відбулися за досліджуваний період. Як приклад проаналізуємо дані про розміщення всієї посівної площі та посівів картоплі по регіонах і природно-економічних зонах України в усіх категоріях господарств (табл. 9 і рис. 8). Таблиця 9 Розміщення всієї посівної площі та посівів картоплі по адміністративних одиницях і природно-економічних зонах України в 1990 і 1998 рр. Регіони 1990 р. 1998 р. Уся посівна площа Посівна площа картоплі Уся посівна площа Посівна площа картоплі тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку Автономна Республіка Крим 1199 3,7 22 1,5 948 3,3 24 1,6 Області: Дніпропетроська 1971 6,1 39 2,7 1779 6,2 56 3,7 Донецька 1529 4,7 40 2,8 1359 4,7 62 4,1 Запорізька 1734 5,4 28 2,0 1476 5,1 31 2,0 Кіровоградська 1709 5,3 43 3,0 1433 5,0 57 3,8 Луганська 1338 4,1 30 2,1 1106 3,8 43 2,8 Закінчення табл. 9 Регіони 1990 р. 1998 р. Уся посівна площа Посівна площа картоплі Уся посівна площа Посівна площа картоплі тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку тис. га % до підсумку Миколаївська 1591 4,9 24 1,7 1280 4,4 25 1,7 Одеська 1959 6,0 32 2,2 1757 6,1 37 2,4 Херсонська 1578 4,9 18 1,3 1427 5,0 22 1,5 Зона Степу 14 608 45,1 27,6 19,3 12 565 43,6 357 23,6 Області: Вінницька 1763 5,4 105 7,3 1619 5,6 115 7,6 Київська 1424 4,4 91 6,3 1289 4,5 95 6,3 Полтавська 1810 5,6 57 4,0 1641 5,7 61 4,7 Сумська 1363 4,2 84 5,9 1199 4,2 73 4,8 Тернопільська 917 2,8 64 4,4 867 3,0 60 4,0 Харківська 1819 5,6 51 3,6 1638 5,7 87 5,7 Хмельницька 1351 4,2 80 5,6 1220 4,2 70 4,6 Черкаська 1299 4,0 64 4,5 1242 4,3 81 5,3 Чернівецька 347 1,1 23 1,6 331 1,2 28 1,9 Зона Лісостепу 12 093 37,3 619 43,2 11 046 38,4 680 44,9 Області: Волинська 707 2,2 76 5,3 674 2,3 68 4,5 Житомирська 1284 4,0 93 6,5 1138 4,0 76 5,0 Закарпатська 196 0,6 23 1,6 196 0,7 29 1,9 Івано-Франківська 414 1,3 42 2,9 403 1,4 52 3,4 Львівська 865 2,7 82 5,7 784 2,7 94 6,2 Рівненська 697 2,1 67 4,7 663 2,3 64 4,2 Чернігівська 1542 4,7 155 10,8 1321 4,6 95 6,3 Зона Полісся 5705 17,6 538 37,5 5179 18,0 478 31,5 Всього по Україні 32 406 100,0 1433 100,0 28 790 100,0 1515 100,0
Рис. 8. Динаміка структури посівної площі картоплі за природно-економічними зонами в усіх категоріях господарств України, % Представлені дані свідчать, що картоплю культивують в усіх природно-економічних зонах та адміністративно-територіальних регіонах України. Однак існують значні відмінності, зумовлені підвищеною вимогливістю картоплі до ґрунтово-кліматичних умов вирощування. Дані табл. 9 і рис. 8 свідчать, що основні посівні площі картоплі зосереджуються в двох зонах — Лісостепу і Поліссі, причому провідне місце належить зоні Лісостепу, на яку припадає нині близько 45,0 % загальної площі посіву картоплі, а на зону Полісся — 31,5 %, тобто у цих двох зонах зосереджено понад 3/4 посівів картоплі в Україні. В той же час дані показують, що в розподілі як загальної посівної площі, так і площі посівів картоплі за природно-економічними зонами відбуваються помітні зміни. Якщо в 1990 р. питома вага зони Степу становила 45,1 % загальної посівної площі країни, то в 1998 р. цей показник зменшився до 43,6 %, тобто на 1,5 п.п., або 3,3 %. У той же час частка посівів картоплі в загальній площі її посівів, навпаки, збільшилась з 19,3 до 23,6 %, тобто на 4,3 п.п., або 22,3 %. Щодо зони Полісся спостерігається протилежна тенденція: її частка у загальній посівній площі країни збільшилась від 17,6 до 18,0 %, тобто на 0,4 п.п., або 2,3 %, а частка посівів картоплі, навпаки, зменшилась від 37,5 до 31,5 %, тобто на 6,0 п.п., або 16,0 %. Питома вага зони Лісостепу як в загальній посівній площі країни, так і в площі посівів картоплі за досліджуваний період збільшилась відповідно від 37,3 до 38,4 % і 43,2 до 44,9 %, тобто на 1,1 і 1,7 п.п., або 2,9 % і 3,9 %. Серед областей України провідне місце в посівах картоплі належить таким областям, як Вінницька, Київська, Львівська і Чернігівська. Їх питома вага в загальній посівній площі картоплі в 1998 р. становила відповідно 7,6; 6,3; 6,2 і 6,3 %, причому даний показник по всіх цих областях, крім Чернігівської, за досліджуваний період збільшився. Найменшу посівну площу картоплі мають Херсонська, Миколаївська, Чернівецька, Закарпатська області і Автономна Республіка Крим, де питома вага посівів картоплі становить від 1,5 до 2,0 % загальної площі посівів картоплі, а в інших областях України — від 2,0 до 5,7 %. Розрахунки абсолютного і відносного квадратичних коефіцієнтів структурних зрушень стосовно структури посівних площ картоплі по природно-економічних зонах, здійснені на основі даних табл. 9 для загальної оцінки інтенсивності їх структурних зрушень, свідчать, що питома вага посівних площ картоплі всіх природно-економічних зон України з 1990 р. по 1998 р. у середньому змінилася на 4,4 п.п., або 1,4 %. При аналізі розмірів і структури посівних площ особливу увагу приділяють виявленню резервів розширення посівних площ, особливо найбільш високоврожайних і цінних культур. Площу посіву можна збільшити за рахунок меліорації земель і освоєння несільськогосподарських угідь, підвищення рівня використання ріллі для сівби розширенням повторних і міжрядних посівів. Посіви найбільш високоврожайних і цінних культур можна розширити також за рахунок зменшення площ інших, менш врожайних культур. Тому важливою метою аналізу є вивчення та оцінка змін структури посівних площ, тобто змін співвідношень між окремими культурами і групами культур. Для цього широко застосовується індексний метод, зокрема індекс структурних зрушень, що найчастіше усього розраховується за формулою: , де d0 і d1 — частка посівів окремих культур або їх груп відповідно у базисному і звітному періодах; y0 — продуктивність (урожайність) культур або їх груп у базисному періоді; (d0 y0 — вихід продукції на 1 га всіх посівів при базисній структурі і продуктивності (урожайності); (d1y0 — вихід продукції на 1 га всіх посівів при звітній структурі посівів і базисній продуктивності (урожайності) культур. Для оцінки структури посівних площ найчастіше використовують показник врожайності базового періоду (у0). Однак з огляду на те, що під впливом метеорологічних умов урожайність сільськогосподарських культур помітно коливається з року в рік, для оцінки структурних зрушень доцільніше використовувати показник середньої багаторічної урожайності (ус), скажімо, за 3–5 років. Розрахунки індексів для оцінки зміни структури посіву зернових культур наведені в табл. 10. Вони свідчать, що середня врожайність зернових культур в усіх категоріях господарств України при зміні структури посівів за 1996—1998 рр. порівняно з 1991—1995 рр. зменшилась на 0,03 ц/га, а індекс структури становить: або 99,9 %. Отже, за рахунок зміни структури посівних площ зернових і зернобобових культур їх середня урожайність зменшилась на 0,1 %. Погіршення структури посівів зернових культур зумовлено збільшенням частки посівів маловрожайних зернових культур, а саме проса, жита, при відповідному зменшенні частки посівів врожайніших культур, зокрема кукурудзи на зерно. При аналізі структури посівів важливо правильно вибрати критерій для її оцінки. Поряд з урожайністю можуть застосовуватися показники виходу кормових або кормопротеїнових одиниць з 1 га, витрат праці і засобів на 1 га посіву, порівнянна ціна 1 ц зерна тощо. Вибір критерію залежить від особливостей сільськогосподарських культур, структура яких оцінюється, а також від мети аналізу та умов господарської діяльності підприємства. Проте варто враховувати той факт, що при використанні інших критеріїв висновки про зміну структури можуть виявитися суперечливими.
Таблиця 10 СТРУКТУРА І ПРОДУКТИВНІСТЬ ПОСІВІВ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР В УСІХ КАТЕГОРІЯХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ Наведені дані демонструють не тільки врожайність, але і вартість зерна з 1 га у порівнянних цінах 1996 р. (уср). Розрахуємо індекс структури з використанням цієї оцінки: , або 100,8 %. При оцінці продуктивності зернових культур у вартісному виразі структура посівів зернових культур поліпшилась, оскільки середній вихід продукції з 1 га збільшився на 0,8 % (частка посівів проса і жита, що відзначаються високими цінами і підвищеним виходом зерна на 1 га збільшилась). За допомогою індексного методу можна вивчати вплив на врожайність сільськогосподарських культур зміни структури їх посівів не тільки по окремих групах і видах культур, тобто окремо зміну міжгрупової і внутрішньогрупової структур, але й їх сукупний вплив. Крім того, можна дослідити також роль і значення кожного виду структурних зрушень у формуванні середнього рівня врожайності, оскільки цей рівень залежить як від зміни міжгрупової структури посівів (співвідношення між окремими групами сільськогосподарських культур), так і від зміни структури всередині груп за окремими видами сільськогосподарських культур (тобто від зміни внутрішньогрупової структури). Для цього використовуються так звані багатофакторні індексні системи, або багатомірні індексні моделі. Для вивчення впливу на середню врожайність зернових культур міжгрупової і внутрішньогрупової структур багатофакторна індексна система матиме такий вигляд: = Iy · Id · ID, де — індекс середньої врожайності, який характеризує динаміку цього показника за рахунок зміни врожайності по окремих культурах та міжгрупової і внутрішньогрупової структур посівів; — середній індекс урожайності, який демонструє, як змінилась середня урожайність по всіх досліджуваних культурах за рахунок динаміки урожайності по окремих культурах; — індекс внутрішньогрупової структури посівів, який характеризує динаміку середньої врожайності за рахунок зміни структури посівів окремих культур всередині груп культур; — індекс міжгрупової структури посівів, який ілюструє зміну середньої врожайності за рахунок зміни структури посівів по групах культур. Застосовуючи цю систему багатофакторних індексів, визначимо вплив на середню урожайність зернових і зернобобових культур зміни їх міжгрупової і внутрішньогрупової структур на основі даних табл. 11. Індекс середньої врожайності:
Отже, за період 1996—1998 рр. порівняно з 1991—1995 рр. середня урожайність зернових і зернобобових культур в усіх категоріях господарств України в середньому зменшилась на 20,7 %, або на 5,7 ц/га, за рахунок зміни середньої врожайності по окремих культурах. Індекс внутрішньогрупової структури: . Середня урожайність зернових і зернобобових культур за період 1996—1998 рр. порівняно з 1991—1995 рр. у середньому зменшилась на 0,7 %, або 0,2 ц/га, за рахунок збільшення питомої ваги посівів культур, що мають меншу урожайність. Індекс міжгрупової структури: Таблиця 11 МІЖГРУПОВА І ВНУТРІШНЬОГРУПОВА СТРУКТУРА ЗЕРНОВИХ І ЗЕРНОБОБОВИХ КУЛЬТУР ТА ДИНАМІКА ЇХ УРОЖАЙНОСТІ В УСІХ КАТЕГОРІЯХ ГОСПОДАРСТВ УКРАЇНИ Культури Зібрана площа, тис. га (у середньому за рік) Урожайність, ц/га (у середньому за рік) Питома вага зібраної посівної площі (у середньому за рік) у0d0 у0d1 у1d1
у0 у1 d0 d1
1991—1995 рр. 1996—1998 рр. 1991—1995 рр. 1996—1998 рр. 1991—1995 рр. 1996—1998 рр.
Середня урожайність зернових і зернобобових культур за період 1996—1998 рр. порівняно з 1991—1995 рр. в середньому зросла на 1,1 %, або 0,3 ц/га, за рахунок збільшення питомої ваги тих груп культур, в яких рівень середньої урожайності вищий. Між розрахованими показниками у відносному виразі існує мультиплікативний зв’язок: Iy · Id · ID = 0,790 · 0,993 · 1,011 = = 0,793, а в абсолютному виразі — адитивний зв’язок: Δ = ΔУ + Δd +ΔD = –5,8 + (–0,2) + 0,3 = –5,7. Таким чином, на основі проведених розрахунків можна дійти висновку, що вплив структурних факторів на зміну середнього рівня врожайності зернових і зернобобових культур за період 1996—1998 рр. порівняно з 1991—1995 рр. в усіх категоріях господарств України був незначний, а зменшення середньої урожайності переважно зумовлено зменшенням урожайності окремих видів сільськогосподарських культур. Аналіз динаміки посівних площ здійснюється як на основі даних про всю посівну площу, так і площі окремих культур або їх груп у розрізі категорій господарств, економічних районів, природно-економічних зон та окремих адміністративно-територіальних і виробничо-господарських одиниць і по країні в цілому. Вивчення динаміки посівних площ здійснюється шляхом побудови та аналізу рядів динаміки посівних площ як на основі щорічних, так і середньорічних даних за визначені періоди, найчастіше за три або п’ять років. Зіставлення розмірів посівних площ за два суміжні роки має велике значення при оцінці стану і розвитку сільськогосподарського виробництва в поточному році порівняно з попереднім, а з огляду на його значення і місце в економіці країни, то і для оцінки господарського положення країни в поточному році в цілому. Вивчення динаміки посівних площ по середньорічних даних за ряд років дозволяє певною мірою усунути вплив щорічних коливань розмірів посівних площ, спричинених нестійкістю природно-кліматичних умов, а також зрушеннями в сівозмінах. При цьому як у першому, так і в другому випадках використовують аналітичні показники рядів динаміки: абсолютний приріст, темп зростання і темп приросту, абсолютне значення одного відсотка приросту; а також середні показники рядів динаміки: середній абсолютний приріст, середній темп зростання і середній темп приросту. При побудові рядів динаміки посівних площ обов’язково повинні бути дотримані такі три умови: однойменність категорій посівних площ і порівнянність територій, а також порівнянність щодо періодів або моментів часу. Не можна зіставляти в динаміці показники різнойменних категорій посівних площ, наприклад весняну продуктивну з фактично зібраною. При порівнянні динаміки посівних площ по окремих адміністративно-територіальних і господарських одиницях необхідно насамперед визначити, чи не було за цей період змін у їх території. При побудові рядів динаміки посівних площ необхідно також, щоб розміри посівних площ належали до однакових за тривалістю періодів або однойменних дат. При вивченні динаміки посівних площ широко використовують як абсолютні, так і відносні величини. Необхідно пам’ятати, що обов’язковою умовою їх правильного вживання є їх спільне застосування, оскільки тільки у такому разі можна встановити, що приховується за кожним відсотком зміни посівних площ. Посів тієї або іншої культури може показати величезні темпи приросту, оскільки ці темпи обчислювалися майже від нульової бази. Так, якщо посівна площа під якоюсь культурою становила в даному році 100 га, а на наступний рік посіви її збільшилися до 500 га, то темп росту становитиме 500 %. Але якщо культура займала площу в 1000 га і збільшилася до 2000 га, то темп росту дорівнюватиме 200 %, тоді як абсолютний приріст у другому випадку в 2,5 раза більший. Для ілюстрації процесу аналізу динаміки посівних площ на основі щорічних даних використаємо показники, що характеризують зміну розмірів зібраної площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України за 1990—1997 рр. (рис. 9). Наведені дані свідчать про значні коливання розмірів зібраних площ цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України як із року в рік, так і відносно базисного 1990 р. Протягом досліджуваного періоду спостерігається в основному зменшення зібраної площі цукрових буряків (фабричних) порівняно з попереднім роком. Найбільше зниження розмірів зібраної площі цукрових буряків (фабричних) відбулось у 1997 р. порівняно з 1996 р., яке становило 255,5 тис. га, або 20,3 %, а найменше — у 1994 р. порівняно з 1993 р. (52 тис. га, або 3,4 %). Збільшення розмірів зібраної площі цукрових буряків (фабричних) спостерігалось лише у 1993 р. порівняно з 1992 р. — 34,3 тис. га, або 2,3 %. Порівняно з 1990 р. в усі роки відбувалося зменшення зібраної площі цукрових буряків (фабричних), причому найбільше зниження спостерігалось у 1998 р.: воно становило 712,3 тис. га, або 44,4 %.
Рис. 9. Динаміка зібраної площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр. Про вагомість одного відсотка приросту дає уявлення розрахований показник абсолютного значення 1 % приросту. Найбільше значення цього показника спостерігалось у 1991 р. і становило 16,1 тис. га, тобто зростання розмірів зібраної площі цукрових буряків (фабричних) на 1 % в абсолютному виразі дорівнювало 16,1 тис. га, а зниження у 1998 р. — 10,0 тис. га. Середній абсолютний приріст зібраної площі цукрових буряків (фабричних): = = = − 89,0 тис. га, де — середній абсолютний приріст, га; П0 і Пn — зібрана площа в першому і останньому роках досліджуваного періоду, га; n — кількість років у досліджуваному періоді. Середній коефіцієнт зростання дорівнює: = 0,930. Звідси середній темп росту становить = · 100 % = 93,0 %, а приросту — = −100 = 93,0 −100 = − 7,0 %. Розраховані показники свідчать, що за період 1990—1998 рр. зібрані площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України в середньому щороку зменшувались на 89,0 тис. га, або 7,0 %. При аналізі динаміки посівних площ, як інших явищ, часто особливий інтерес викликає визначення закономірностей і тенденцій їх розвитку в межах певного періоду. Рядам динаміки посівних площ деяких сільськогосподарських культур притаманна чітко виражена тенденція до зростання, стабільності або до зниження рівнів. Однак нерідко ряди динаміки посівних площ, як у щойно розглянутому прикладі, через коливання рівнів не виявляють чітко вираженої тенденції. Тому перед тим, як застосовувати ті чи інші статистичні методи для виявлення й кількісної характеристики основної тенденції (тренду) розвитку, доцільно здійснити перевірку її наявності в досліджуваному ряду динаміки. Зробити це можна різними способами. Один з них базується на обчисленні так званого простого кумулятивного критерію Т, який вираховується за формулою: , де zі — кумулятивні суми відхилення zі = . Зауважимо, що важливою перевагою цього критерію є те, що, по-перше, він не потребує попереднього розрахунку рівняння тренду, а по-друге, його обчислення здійснюється на підставі всіх членів досліджуваного ряду динаміки, тоді як інші способи перевірки існування тренду передбачають довільну розбивку ряду динаміки на частини. Перевіримо наявність основної тенденції у пропонованому ряду динаміки, що характеризує розміри зібраної площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України за допомогою критерію Т. (Вихідні і розрахункові дані для обчислення критерію Т подано в табл. 12). Підставивши з табл. 12 у формулу кумулятивного критерію необхідні дані, одержимо: . Обчислену величину кумулятивного критерію Тфакт оцінюють на істотність за таблицями, які містять так звані критичні значення кумулятивного критерію Ткр для різної загальної кількості членів ряду динаміки n при рівнях істотності α = 0,05 і α = 0,01 (додаток 3). Таблиця 12 МЕТОДИКА ОБЧИСЛЕННЯ ПРОСТОГО КУМУЛЯТИВНОГО КРИТЕРІЮ Т
Перевірка істотності ґрунтується на порівнянні обчисленого значення кумулятивного критерію Тфакт з критичним Ткр, знайденим за таблицею. Якщо Тфакт > Тк, то гіпотеза про відсутність тренду відхиляється, а якщо Тфакт < Тк, то немає підстав для її відхилення, тобто у першому випадку тренд існує, а у другому — ні. У нашому прикладі критичне значення кумулятивного критерію Т при n = 9 для рівня істотності α = 0,05 становить 4,07 і для рівня істотності α = 0,01 — 5,52. Обчислений за даними табл. 12 кумулятивний критерій Т = 6,88 перевищує критичні його значення, що свідчить про наявність основної тенденції в динаміці зібраної площі цукрових буряків (фабричних) в усіх категоріях господарств України за 1990—1998 рр. Для вивчення закономірностей і тенденцій розвитку посівних площ за тривалий період застосовують вирівнювання рядів динаміки, використовуючи метод укрупнення інтервалів, метод ковзних середніх та аналітичного вирівнювання. Найефективнішим методом для вивчення основної тенденції розвитку є використання аналітичного вирівнювання, або методу найменших квадратів, оскільки цей метод дає змогу отримати кількісну модель, що описує загальну тенденцію змін рівнів ряду досліджуваної динаміки. При цьому його фактичні рівні yi замінюються так званими вирівняними, або теоретичними рівнями Yt, обчисленими на основі певної функції Yt = f(t), де t = 0, 1, 2, 3, …, n — змінна часу; Yt — теоретичні рівні. Цю функцію звичайно називають трендовим рівнянням, або просто трендом. При здійснюванні аналітичного вирівнювання першим і найбільш важливим, і в той же час найскладнішим питанням є вибір певної математичної функції або типу трендового рівняння, оскільки від правильного вирішення цього питання залежить практична значимість отриманих висновків. Вибір типу функції для вирівнювання ряду динаміки насамперед повинен ґрунтуватися на попередньому теоретичному аналізі суті досліджуваного явища і характеру його зміни в часі. Суттєве значення при виборі типу трендового рівняння має графічне зображення ряду динаміки за допомогою лінійної діаграми. Практично цей вибір здійснюється зіставленням графіків різних математичних функцій зі статистичної кривої лінійної діаграми, побудованої за фактичними даними рівнів ряду динаміки, що вивчається. Близькість загального виду статистичної кривої лінійної діаграми до графіка відповідної математичної функції і зумовлює її вибір. При застосуванні ПЕОМ для вибору функції аналітичного вирівнювання доцільно використовувати спосіб перебору функцій. Суть його полягає в тому, що статистичне вирівнювання досліджуваного ряду динаміки здійснюється з використанням різних функцій (лінійної, параболи і т. д.), а потім на основі того або іншого статистико-математичного критерію робиться вибір найбільш адекватної функції для опису закономірності змін даного ряду динаміки.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Основні напрями і методи статистичного аналізу посівних площ» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
доцільно приймати загальну площу кожної групи культур (рис. 4). Наведені дані свідчать, що нині в Україні 