Значення та завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі
Статистика сільського господарства — головне джерело економічної інформації про всі явища і процеси, які мають місце в цій важливій галузі народного господарства. Тому її наукове і практичне значення було завжди досить вагомим. Наукове і практичне значення статистики сільського господарства дедалі зростає сьогодні, коли в сільському господарстві України відбуваються докорінні зміни в економічних відносинах, триває аграрна реформа, з’являються нові організаційно-правові форми виробництва і реалізації продукції. За умов ринкової економіки статистика сільського господарства є не тільки джерелом даних про найважливіші процеси, що відбуваються в сільському господарстві країни, про його стан і розвиток, але й важливим знаряддям успішного та ефективного управління сільськогосподарським виробництвом. Саме цим визначаються основні завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі, які зводяться до такого: а) збирання, розробка і своєчасне доведення до керівних органів повних і вірогідних даних про стан і розвиток сільськогосподарського виробництва для прийняття ними рішень щодо завдань, пов’язаних з формуванням аграрної політики, розробкою різних програм розвитку сільськогосподарського виробництва та заходів з їх реалізації; б) інформування про основні підсумки і тенденції розвитку сільського господарства населення, науково-дослідних установ, громадсько-політичних організацій і окремих громадян. Слід зазначити, що при переході до ринкової економіки виникла необхідність реформування статистики, приведення її у відповідність з інститутами і механізмами ринкової економіки. Спричиняється це насамперед тією обставиною, що в колишньому СРСР за умов панування планової економіки одним з основних завдань статистики було здійснення контролю за виконанням державних планів, а також забезпечення органів, відповідальних за складання планів, відповідною вихідною інформацією. Це визначало й зміст статистичних показників, оскільки спостереження за виконанням плану зумовлює методологічну єдність планових і звітних показників. За умов ринкової економіки основним завданням є введення в статистичну практику таких показників і класифікацій, що давали б змогу повно й об’єктивно характеризувати стан і розвиток ринкової економіки. У нових умовах, коли господарські суб’єкти мають велику самостійність у вирішенні виробничих питань, необхідність суворого контролю за виробництвом усіх видів продукції стає зайвою і невиправданою. У країнах з розвинутою ринковою економікою статистичні органи проводять спостереження тільки за виробництвом найважливіших видів продукції, в усякому разі число статистичних позицій значно менше, ніж у плановій економіці. Другою спонукальною причиною реформування статистики є перехід до застосування у національній статистиці міжнародних стандартів, під якими на практиці розуміються рекомендації міжнародних економічних організацій. Необхідність такого переходу спричинено тією обставиною, що статистичні органи в усьому світі мають представляти інформацію про стан і розвиток економіки до міжнародних економічних організацій, що випливає із зобов’язань, прийнятих країнами при вступі до цих організацій. З іншого боку, перехід до міжнародних стандартів дозволить застосовувати у статистиці показники, призначені для опису та аналізу ринкової економіки й апробовані у світовій практиці, що забезпечить міжнародну порівнянність даних. Наприклад, міжнародним стандартом у галузі національного рахівництва є система національних рахунків (СНР), схвалена Статистичною комісією ООН. За умов ринкової економіки важливим елементом статистичної інформації являються систематизовані дані про суб’єктів, що господарюють (підприємства, заклади, організації, домашні господарства і т. д.), та їх найважливіші характеристики. Для одержання таких даних статистичні органи в усьому світі складають і періодично поновляють регістри господарюючих суб’єктів. Для вирішення згаданих актуальних завдань, пов’язаних з реформуванням статистики і приведенням її у відповідність з основними концепціями ринкової економіки, у травні 1993 р. урядом України була прийнята постанова «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу України на міжнародну систему обліку і статистики». Завдяки реалізації передбачених у цьому документі заходів протягом 1993—1997 рр. було створено основні елементи системи національних рахунків та платіжного балансу, значно вдосконалено галузеві статистики, створено Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), розроблено основні положення Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, розпочато роботу зі створення банку статистичних даних та комп’ютерної мережі органів державної статистики тощо. Отже, в цілому були створені основи національної статистики, які значною мірою відповідають перехідному періоду розвитку економіки України. Таким чином, завершено перший етап реформування національної статистики, тобто проведена відповідна робота з удосконалення форм державної статистичної звітності з метою її уніфікації, спрощення, підвищення інформативності та уникнення дублювання показників, розробки і впровадження нових методів спостереження, насамперед вибіркових обстежень, і розрахунків статистичних показників (наприклад, щомісячних розрахунків наявності поголів’я худоби та виробництва продукції тваринництва в усіх категоріях господарств, у тому числі в приватному секторі, в розрізі районів тощо). Сучасні завдання статистики сільського господарства визначені Програмою реформування державної статистики на період до 2002 р., яка була розроблена і затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 1998 р. № 971 на виконання Указу Президента України від 22 листопада 1997 р. № 1299 «Про заходи щодо розвитку державної статистики». У цій Програмі записано: «Головна мета Програми — завершення системного реформування статистики для найбільш повного задоволення потреб органів державної влади та інших користувачів в об’єктивній статистичній інформації щодо соціально-економічного розвитку країни, її регіонів, галузей, секторів економіки та господарюючих суб’єктів». У Програмі, зокрема, передбачено: 1. Реформування системи статистичних показників з метою забезпечення об’єктивного відображення змін у суспільстві та економіці і створення на цій основі статистичної інформаційної бази, яка дає змогу характеризувати, по-перше, стан реформування господарського механізму; по-друге, — процеси функціонування національної економіки, її розвиток та ефективність; по-третє, — соціальне становище країни. 2. Перехід до нових форм державного статистичного спостереження, зокрема, від суцільних методів спостереження (звітності) до вибіркових обстежень, які дають змогу отримувати детальнішу та якіснішу інформацію у коротші терміни та за менші кошти, а також до широкого застосування економічних переписів, які дозволяють отримувати повну і достовірну інформацію про об’єкти дослідження і, що дуже важливо, здійснювати різноманітні дорахунки показників у період між окремими переписами і до так званих комбінованих методів спостереження, в основу яких покладено формування статистичної інформації з використанням усіх можливих джерел як державної, так і відомчої звітності. Планується також удосконалення існуючих і запровадження нових моніторингів та уніфікація статистичної звітності незалежно від галузей економіки і видів економічної діяльності, форм власності та господарювання. 3. Удосконалення методології комплексного аналізу соціально-економічного розвитку України, основними напрямами якої є: розробка методологічних основ макроекономічного аналізу економіки в цілому та її інституціональних секторів; розробка єдиної методологічної основи аналізу галузевих систем статистичної інформації відповідно до вимог і особливостей розвитку галузей на ринкових засадах; створення методології аналізу кон’юнктури товарних ринків, первинних і вторинних фондових ринків з урахуванням прийнятих у світовій практиці принципів системного аналізу. 4. Розробка та впровадження державних класифікацій і реєстрів, що є однією з основних передумов гармонізації державних інформаційних потоків, підвищення рівня розв’язання завдань з проведення аналізу стану та прогнозування розвитку національної економіки, вивчення багатьох міжгалузевих і міжвідомчих проблем. Система статистичних реєстрів повинна охопити весь обсяг статистичної інформації щодо різноманітних об’єктів дослідження, стати інформаційною базою для організації й планування несуцільних статистичних обстежень, у тому числі вибіркових. 5. Удосконалення системи розповсюдження статистичної інформації, необхідність якої диктується переходом національної статистики на міжнародні стандарти. Слід зазначити, що Міжнародний валютний фонд у 1996 р. розробив міжнародний стандарт у галузі поширення інформації, в якому розглянуті такі питання, як зміст, періодичність і своєчасність подання статистичної інформації, її якість, ступінь довіри до неї і доступ до неї громадськості та інших користувачів. Застосування цього стандарту дозволить підвищити ефективність функціонування національної системи розповсюдження статистичної інформації. За вказаними напрямами здійснюватиметься і реформування статистики сільського господарства. Серед першочергових та основних завдань відзначимо: вдосконалення системи показників діяльності селянських (фермерських) господарств, приватно-орендних сільськогосподарських підприємств; створення комплексної системи показників процесу виробництва сільськогосподарської продукції та його ефективності; створення системи показників земельних ресурсів; розробка методології і впровадження у практику вибіркових обстежень домашніх господарств відповідно до міжнародних вимог з питань вивчення сімейних бюджетів і сільськогосподарської діяльності; розробка і здійснення перепису відповідно до Програми всесвітнього сільськогосподарського перепису 2000 р., яка проводиться за рекомендаціями ФАО (Організації з продовольства та сільського господарства ООН); розробка і вдосконалення методології комплексного аналізу розвитку сільського господарства, методологічних підходів до прогнозування врожаю з використанням методів дистанційного зондування площ посівів сільськогосподарських культур, методики оцінки обсягів «тіньової» та «неформальної» економіки у сільському господарстві, методики перерахунку динамічних рядів основних показників сільського господарства за видами діяльності згідно із Державною класифікацією видів економічної діяльності.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Значення та завдання статистики сільського господарства на сучасному етапі» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
