Предмет і методи статистики сільського господарства
Якщо об’єктом статистики сільського господарства є сільськогосподарське виробництво в цілому як специфічна галузь господарсько-економічної діяльності, то її предметом є явища і процеси, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, у нерозривному зв’язку з їх якістю. Статистика також досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу. У наведеному визначенні предмета статистики сільського господарства слід підкреслити два істотні моменти: 1. Нерозривна єдність кількісної сторони масових явищ і процесів, які відбуваються в сільськогосподарському виробництві, з якісною стороною. Це означає, що одержані в результаті вивчення конкретного масового явища числа самі по собі не є статистичними величинами, або статистичними показниками. Вони стають ними, якщо те чи інше число пов’язане з якісним змістом. Отже, статистичний показник — це єдність якісного і кількісного відображення визначеної властивості того або іншого явища. Якісний зміст показника визначається сутністю явища, місцем і часом його існування та складовими; а кількісна сторона — це його конкретна цифрова характеристика з позначенням одиниць виміру, наприклад чисельність селянських (фермерських) господарств в Україні на 1 січня 2000 р. або виробництво молока в усіх категоріях господарств України за той або інший період. Отже, кількісне відображення якісної сторони масових явищ і процесів у статистиці сільського господарства досягається цілісною і визначеною системою статистичних показників. 2. Статистика сільського господарства досліджує кількісний вираз закономірностей розвитку сільськогосподарського виробництва за конкретних умов місця і часу. Це означає, що вона вивчає не взагалі статистику сільського господарства, а статистику сільськогосподарського виробництва у конкретній країні, враховуючи особливості його розвитку на сучасному етапі. Потрібно також мати на увазі, що система показників у статистиці сільського господарства не залишається постійною, їй властиві безперервні зміни: одні показники втрачають своє значення, інші набувають більшої ваги, з’являються нові показники. Особливо це характерно для нинішнього часу, коли у зв’язку з переходом на ринкові умови господарювання, виникненням нових організаційно-правових форм виробництва та реалізації продукції у сільському господарстві відбуваються докорінні зміни. Предмет і метод статистики становлять єдине ціле. Термін «метод» походить від грецького слова methodas, що буквально означає «шлях до чогось», «шлях пізнання (або дослідження»), «вчення», «теорію». У найзагальнішому філософському значенні мається на увазі засіб пізнання як певна сукупність або система прийомів, способів з метою уявного відтворення предмета, що вивчається. Метод статистики сільського господарства — це сукупність засобів і прийомів, які використовуються для вивчення стану і розвитку сільського господарства. Загальним для всіх наук і, зокрема, для статистики сільського господарства, є діалектичний метод, який визначає основні принципи наукового підходу до вивчення будь-яких явищ природи і суспільства і вимагає, щоб їх вивчали не ізольовано одне від одного, а виходячи з їх взаємозв’язку і взаємозалежності, в їх розвитку, враховуючи перехід кількісних змін у докорінні якісні, зважаючи, що кожне явище характеризується єдністю та боротьбою протилежностей. Статистика сільського господарства враховує ці закони діалектики, пристосовуючи їх до своєї специфіки. Так, закон переходу кількості в якість є законом діалектики. Однак, якщо діалектика лише формує цей закон у загальних положеннях, то статистика сільського господарства за допомогою системи своїх показників може кількісно його виразити, тобто виміряти перехід кількості в якість. Наприклад, вносять добрива якогось виду під посів певної культури, в результаті чого врожайність цієї культури підвищується. Продовжуємо збільшувати кількість внесених добрив — врожайність зростає, тобто підвищення кількості внесених добрив дає нову якість — прибавку врожайності. При цьому ми можемо кількісно визначити, яку саме прибавку врожайності ми одержуємо при збільшенні визначеної кількості внесених добрив. Вивчаючи явища і процеси, що відбуваються в сільськогосподарському виробництві, статистика сільського господарства широко застосовує досягнення спеціальних аграрних наук: агрономії, агрохімії, зоотехніки, зоогігієни, спеціальних технологічних наук. Статистика сільського господарства використовує їх матеріали для висвітлення економічної сторони сільськогосподарського виробництва. Без урахування цих знань статистичні спостереження і дослідження безпредметні і поверхові. Крім того, статистика сільського господарства тісно пов’язана з економічними аграрними науками: економікою, маркетингом, менеджментом сільського господарства, організацією підприємництва у сільському господарстві, бухгалтерським обліком тощо, і враховує їх наукові досягнення і методи. При дослідженні масових явищ і процесів, що відбуваються у сільському виробництві, статистика сільського господарства широко використовує також методи, розроблені теорією статистики: статистичне спостереження; зведення і групування статистичних даних, абсолютних, відносних і середніх величин; побудова та аналіз рядів динаміки; індексний метод; вибірковий метод; кореляційно-регресійний і дисперсійний аналіз; графічний метод та ін. Водночас статистика сільського господарства має і свої специфічні методи дослідження, які випливають з особливостей сільського господарства і використання яких за конкретних умов даної галузі ґрунтується на відомих загальних основах статистичної науки. Так, у зв’язку зі значною залежністю результатів сільськогосподарського виробництва від метеорологічних умов того чи іншого року виникає потреба у застосуванні особливого способу визначення рівнів сільськогосподарського виробництва та аналізу їх структури. Тобто визначення повинно ґрунтуватися на багаторічних середніх даних, бо лише в цьому випадку нівелюються специфічні особливості метеорологічних умов окремих років і, отже, можна скласти правильні висновки. Це стосується також побудови, обробки та аналізу рядів динаміки різних показників сільськогосподарського виробництва. Сезонність сільськогосподарського виробництва також своєрідно позначається на методах обчислення продукції сільського господарства і побудові системи статистичних показників для її всебічної характеристики. Зокрема, у зв’язку із сезонністю повний обсяг продукції рослинництва і значна частина продукції тваринництва можуть бути повністю обчислені тільки після завершення річного циклу сільськогосподарського виробництва, тобто за рік. Оскільки для оперативного управління сільським господарством необхідно знати поточний стан виробництва, то вдаються до обчислення непрямих, побічних показників, наприклад затрати праці на посів 1 га тієї чи іншої сільськогосподарської культури, на обслуговування однієї голови худоби певного виду тощо. Оскільки сільськогосподарські підприємства України мають різні форми власності і господарювання, то виникає потреба визначати обсяг виробництва сільськогосподарської продукції окремо по кожній соціально-економічній категорії господарств. Це має важливе значення для характеристики соціально-економічної та організаційної структури сільського господарства, визначення ролі і місця кожної категорії господарств у виробництві сільгосппродукції, вивчення ефективності їх господарювання. Водночас специфіка організації виробництва і господарювання у різних соціально-економічних категоріях господарств зумовлює потребу у застосуванні різних організаційних форм статистичного спостереження. По господарствах державного сектора та інших аграрних підприємствах, створених на базі колективних сільськогосподарських підприємств, радгоспів, міжгосподарських сільгосппідприємств та інших, які виробляють відповідну продукцію, основним джерелом статистичних даних про сільськогосподарське виробництво є періодична звітність і річні звіти цих господарств, які ґрунтуються на суцільному обліку. Для вивчення аграрного виробництва у господарствах приватного сектора, зокрема особистих підсобних господарствах населення і селянських (фермерських) господарствах, використовують матеріали спеціально організованих статистичних обстежень (переписів, вибіркових бюджетних обстежень домашніх господарств та різного роду одноразових обліків). Останнім часом проводиться велика робота, спрямована на скорочення і спрощення звітності сільськогосподарських підприємств, тому перед фахівцями постає завдання ширше застосовувати спеціальні статистичні обстеження, зокрема вибіркові. У сільському господарстві статистичне спостереження характеризується і такими особливостями, як характер одиниць спостереження (такою одиницею можуть бути господарства різних форм власності — радгоспи, приватні господарства, особисті підсобні господарства населення тощо), своєрідність у строках спостереження (оперативний контроль у критичні періоди і підсумкові, ретельно перевірені дані після закінчення сезонних робіт); специфічність прийомів статистичного спостереження (поєднання документованого спостереження і спеціально організованих обстежень при широкому застосуванні вибіркової перевірки у дійсності тощо). Особливого значення в статистиці сільського господарства набуває метод статистичних групувань, що зумовлюється в першу чергу використанням у сільському господарстві як головного засобу виробництва землі, яка відрізняється рівнем родючості, значним впливом на врожайність сільськогосподарських культур численних метеорологічних чинників, що змінюються по зонах і роках, комплексним характером сільськогосподарського виробництва при величезній розмаїтості форм поєднання галузей, ступенем спеціалізації, концентрації й інтенсивності виробництва. Все це спричиняє необхідність застосування системи групувань з широким використанням комбінацій групувальних ознак, тобто комбінаційних групувань. При статистичному вивченні сільського господарства виконується групування одиниць спостереження за різними ознаками. У сучасній статистичній практиці воно насамперед проводиться за формою власності і господарювання, при цьому виділяються такі соціально-економічні категорії господарств: 1. Сільськогосподарські підприємства — підприємства різних форм власності, діяльність яких спрямована на виробництво товарної сільськогосподарської продукції, а саме: державні (радгоспи та ін.) підприємства, кооперативні (сільськогосподарські виробничі кооперативи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.), приватні підприємства (крім селянських (фермерських) господарств). 2. Особисті підсобні господарства населення, включаючи господарства орендарів-громадян. 3. Селянські (фермерські) господарства. У зв’язку з реформуванням колективних сільськогосподарських підприємств (КСП) на засадах приватної власності на землю і майно відповідно до Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999 р. та створення на їх базі нових агроформувань, розробка статистичних звітів по сільському господарству, починаючи з 2001 р., проводитиметься в розрізі таких категорій господарств: 1. Сільськогосподарські підприємства, з них державні сільськогосподарські підприємства, до яких належать: радгоспи, інші державні підприємства, скотобази та підсобні господарства Міноборони; недержавні сільськогосподарські підприємства, в тому числі: господарські товариства; сільськогосподарські кооперативи; підсобні та інші сільськогосподарські підприємства (колективні, міжгосподарські, підсобні господарства, інші несільськогосподарські підприємства, установи та ін.); приватні (приватно-орендні) підприємства; селянські (фермерські) господарства. 2. Господарства населення, включаючи фізичних осіб-орендарів. В Україні сільське господарство ведеться в різноманітних природно-економічних умовах, організація, рівень і структура сільськогосподарського виробництва в яких істотно відрізняються. Щоб вивчити особливості розвитку аграрного виробництва в окремих зонах і регіонах, у статистиці сільського господарства широко застосовуються групування одиниць спостереження за територіальною ознакою в розрізі економічних районів, природно-економічних зон (Степ, Лісостеп, Полісся) та адміністративно-територіальних і виробничих одиниць. Крім того, групування одиниць спостереження провадиться і за іншими ознаками, вибір яких визначається метою і змістом дослідження, при цьому поширене комбінування ознак — комбінаційне групування. Характерною особливістю статистики сільського господарства є значне використання розрахункових показників. Це насамперед стосується визначення обсягу сільськогосподарської продукції особистих підсобних господарств населення. Наприклад, валовий збір урожаю у господарствах населення розраховують на підставі даних про розміри посівної площі та збору продукції з 1 га. При цьому використовують матеріали періодичних суцільних і вибіркових бюджетних обстежень.
Ви переглядаєте статтю (реферат): «Предмет і методи статистики сільського господарства» з дисципліни «Основи статистики сільського господарства»
